BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Постать у Поступі.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:29 24-11-2017 -   У Львові воїну АТО встановлять меморіальну таблицю  
  15:14 24-11-2017 -   Сьогодні у Органному залі Львова – Великий прийом  
  14:11 24-11-2017 -   У Львові вітчим забив на смерть пасинка металевою палицею  
  14:6 24-11-2017 -   У Львові буде 25 місць для роздрібної торгівлі хвойними деревами  
  14:5 24-11-2017 -   Трамвайні маршрути № 2 та № 7 вимушено скоротили кількість вагонів на сьогодні  
Україна
  16:26 24-11-2017 -   Синоптик розповіла, якою буде зима в Україні  
  15:18 24-11-2017 -   Через сльозогінний газ зі школи на Рівненщині евакуювали понад 500 учнів  
  15:13 24-11-2017 -   На Новий рік «Укрзалізниця» запустить 7 додаткових потягів  
  14:9 24-11-2017 -   У Києві суддю спіймали на хабарі в 15 000 гривень  
  14:8 24-11-2017 -   Україна відновила будівництво військових кораблів  
Світ
  16:24 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  16:21 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  15:23 24-11-2017 -   У Єгипті стався вибух у мечеті  
  11:0 24-11-2017 -   Австралія ніколи не визнає анексію Криму  
  10:57 24-11-2017 -   Міжзоряний астероїд-«мандрівник» прибув у Сонячну систему  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Стратеґічний контекст сучасного іррегулярного ведення воєн
Що таке “британська система”?
Міхель Лібіґ
 
Починаючи від XVII століття в Англії консолідувалася політико-культурна система, в якій панувала чисельно невелика оліґархія. Британська оліґархія - як раніше Венеція - є, головним чином, торговою і фінансовою оліґархією. Панівне становище в торгівлі і фінансах забезпечувало і забезпечує британській системі високий ступінь гнучкости та пристосовности. Від другої половини XVII сторіччя британська оліґархія утримує неперервну наступність панування. Форми використання цього панування постійно адаптуються до ситуації, але в самому пануванні ніщо чи мало що міняється.

Від XI сторіччя Британські острови більше не завойовувала ніяка іноземна держава. Від XVII століття в галузі британської зовнішньої політики і служб розвідки існує практично неперервна спадкоємність. Від покоління до покоління провідні родини знаті посідали формальні та неформальні ключові позиції у Великій Британії.

До найбільших мітів ХХ століття належить нібито існуюча англо-американська духовна спорідненість і висновувані звідси ґеополітичні особливі стосунки між Сполученими Штатами і Сполученим Королівством. Політична система США докорінно відрізняється від британської системи класового суспільства. Орієнтована на виробництво американська система економічної організації, яка зробила США найсильнішою промисловою і військовою державою світу, принаймні до 60-х років ХХ сторіччя була діаметрально протилежна економічному лібералізму Великої Британії.

Британська світова імперія, яка існувала від середини XVII сторіччя до середини ХХ століття, хоча формально і припинила своє існування, але непрямий духовно-політичний вплив Лондона зберігся майже у всіх колишніх колоніях і поширюється далеко поза їх межі. Явна утрата військової та промислової сили британською оліґархією нерівнозначна втраті сили і впливу в галузі міжнародних фінансів, торгівлі, виробництва і збуту сировини та енергії. Британський вплив у міжнародній дипломатії дуже значний і далеко не адекватний британському економічному впливу чи кількості населення.

Самі експерти з питань міжнародної політики асоціюють служби розвідки переважно лише зі шпигунством, хоча порівняно з дією агентів впливу на політику і культуру воно відходить на другий план. Британська оліґархія на міжнародній арені завжди мистецьки домагалася максимального результату за допомогою агентів впливу. І сьогодні в панівній в усьому світі науковій теорії, засобах інформації та у міжнародній культурній сфері британський вплив, як і колись, є домінуючим.

Протистояння „Схід-Захід”

Потрібно усвідомлювати, що не існує Заходу. Росія, Західно-Центральна Европа і США стоять перед великим історичним завданням - подолати існуюче з доби Відродження протиставлення Схід - Захід. Видатні генії нового часу усвідомлювали це завдання і намагалися його вирішити.

Поступово лише зараз з’ясовуються історичні факти, які показують, що Рузвелт міркував про створення нового світового порядку для післявоєнного часу, спрямованого на альянс із метою економічного розвитку Евразії. Рузвелт прагнув до альянсу між США, Росією, Китаєм і постколоніальною Західною Европою. Тільки тепер з’ясовується, що нібито тісні англо-американські особливі стосунки між Рузвелтом і Вінстоном Черчиллем є мітом. Рузвелт вбачав у колоніальній Британській імперії головну проблему післявоєнного устрою. Рузвелт вбачав у тоталітарній комуністичній системі влади Йосифа Сталіна перехідну фазу російського історичного розвитку, а не систему, здатну на тривале існування.

У Холодній війні, яка розпочалася після смерті Рузвелта і базувалася на перспективі взаємного ядерного знищення, Европа й увесь світ брали участь із небувалим раніше радикалізмом. Конфлікт між Сходом і Заходом у Холодній війні майже цілком нашаровувався на історико-культурні кордони на Заході. Для Лондона Холодна війна означала до певної міри найкращий можливий стан. Між заклятими ворогами часів Холодної війни - Вашинґтоном і Москвою - перебував Лондон і, можливо, зовсім непомітні треті особи, які пожинали найбільше користі від протистояння. США перебували у виснажливому протиборстві з Росією і розраховували в ньому на підтримку британського союзника, що давало Лондону величезні можливості впливу в США і величезний міжнародний торговий простір. Водночас Лондон вів подвійну гру в Москві і з Москвою, що була спрямована насамперед проти США, але також і проти ФРН і Франції. Донині про цю британо-совєтську таємну дипломатію, яка існувала під час Холодної війни, було дуже мало відомо.

Британська стратеґія після 1989 р.

Після того, як у 1989 р. розпалася совєтська імперія в Східній Европі й у 1991 р. припинив своє існування Совєтський Союз, британське керівництво постало перед новою дилемою. Члени британського істеблішменту в приватних бесідах називали це нове становище “ґеополітичним жахіттям”. Основна концепція британської ґеополітики, як вона була сформульована сером Галфордом Маккіндером на початку XХ століття, зовсім проста і має мало спільного, чи взагалі нічого спільного із політичною географією: потрібно перешкодити політичному співробітництву і загальному економічному, насамперед інфраструктурному розвитку провідних держав Евразії. Провідні держави континентальної Европи та Евразії варто утримувати в стані постійного взаємного конфлікту аж до війни. Ця основна ґеополітична ідея пронизує британську політику впродовж усього ХХ сторіччя.

- Під час англо-французької “сердечної згоди” (entente cordiale) і маніпуляцій як Росією, так і Німеччиною, британському керівництву вдалося розколоти Европу на два ворожих блоки, й у такий спосіб нейтралізувати сили Росії, Німеччини і Франції, які прагнули до економічного співробітництва в Евразії. У той сам час Лондону вдалося допомогти здобути перемогу проанглійським силам у Сполучених Штатах, особливо за президентів Теодора Рузвелта й Вудро Вілсона. Результатом цієї ґеополітичної стратеґії стала велика катастрофа ХХ століття - Перша Світова війна.

- Між 1918 і 1945 р. континентальна Европа була розбита Версальською системою на три частини: держави-переможниці Першої Світової війни, переможені держави (насамперед Німеччина) і тепер уже комуністична Росія. Відтак у 20-х і на початку 30-х років, коли намітилися певні приготування до економічного співробітництва між Німеччиною, Совєтською Росією і деякими французькими колами, британська політика знову повернулася в старому напрямку: розпалювати непрямо і потай конфлікт між Росією і Німеччиною. За британською політикою “умиротворення” 30-х років стояла прихована мета - домогтися, щоб нацистська Німеччина і сталінська Совєтська Росія розтерзали одна одну, що й відбулося в період між 1941 і 1945 р.

- Смерть президента Франкліна Д.Рузвелта призвела до того, що його наївний послідовник Гаррі Трумен відмовився від планів стратеґічного співробітництва між США, Росією, Китаєм і Західною Европою і замість цього повернув на новий курс “залізної завіси” і “Холодної війни” Вінстона Черчилла. Сталінська тверда неоімперська реакція закріпила новий розкол континентальної Европи й Евразії. В результаті чинної від 1949 р. загрози “взаємного гарантованого ядерного знищення” біполярність Схід - Захід набула загалом нової та радикальної якости, що зберігалася до 1989 р.

Але в 1989 р. з’явився новий історичний шанс політичного співробітництва й економічного розвитку в континентальній Европі та Евразії. Ліндон Ларуш розробив концепцію “загальноевропейського економічного будівництва від Атлантики до Уралу” з використанням промислового потенціалу виробничого трикутника: Париж, Берлін, Відень. Зосередившись здебільшого на великих проектах розвитку інфраструктури і високих технологій Третьої промислової революції, східноевропейський економічний простір треба було широко модернізувати. Цей економіко-стратеґічний пакет у період між 1989 і 1992 р. переріс у концепцію моста між евразійськими країнами, тобто в програму економічного й інфраструктурного розвитку всієї Евразії.

У політичних і економічних урядових колах континентальної Европи було ще кілька діячів, які міркували аналогічно з Ларушем. Найчіткіші уявлення щодо цього були в голови правління Німецького банку Альфреда Ґерргаузена. Він зажадав, аби щодо Східної Европи проводилася така ж економічна політика, яка проводилася щодо відродження Німеччини, Франції та Італії в 50-х і на початку 60-х років. Ґерргаузен, що був також близьким радником федерального канцлера Гельмута Коля з питань економічної політики, докладно розробив економічну політику радикальних неоліберальних шокових “реформ” для колишніх комуністичних держав.

Ґерргаузен був убитий бомбою 30 листопада 1989 р., кинутою невідомими терористами через три тижні після падіння берлінської стіни. Ґерргаузен став першою жертвою британської ґеополітики після 1989 р., тому що його постановка цілей знову була спрямована на спільний економічний розвиток країн континентальної Европи та евразійських країн.

Напрямок головного удару проти Німеччини

Крім організації в Росії соціально-економічної руїни і виснаження країни, напрямком другого головного удару британської ґеополітики стало ослаблення знову возз’єднаної Німеччини. При цьому Лондон міг розраховувати на надійну підтримку французького президента Франсуа Мітерана. Від 1989 р. при Міттерані та його спадкоємцеві Жакові Ширакові розвивалося дедалі яскравіше виражене відродження англо-французької “сердечної згоди”. Британський істеблішмент і деякі політичні класи в Парижі були з 1989 р. перелякані “кошмаром”, що Німеччина може скористати з історично обумовленого стимулу і встановити широкомасштабне економічне співробітництво з державами Східної Европи, насамперед із Росією, з метою відновлення і модернізації цього економічного простору. Такою ж була політика Німеччини перед Першою світовою війною, а відтак політика провідних німецьких промисловців і банкірів Ваймарської республіки перед приходом до влади Гітлера. Промова, яку збирався проголосити Ґерргаузен 4 грудня 1989 р. у Нью-Йорку, була вже написана ще до моменту його вбивства. У ній він пропонував англо-франко-американське співробітництво для економічної модернізації Східної Европи і Совєтського Союзу.

До моменту убивства Ґерргаузена, власне, було вже ясно, що возз’єднанню Німеччини навряд чи можна перешкодити. Тетчер, Буш і Мітеран подбали про те, аби Німеччина не дотримувалася розробленої Ґерргаузеном і Ларушем стратеґії спільного загальноевропейського і евразійського економічного розвитку. Німеччина повинна була взяти на себе зобов’язання брати участь в англо-американській політиці “шокової терапії” Міжнародного валютного фонду для Східної Европи і Совєтського Союзу з її вже тоді передбачуваними соціально-економічними наслідками.

Ця політика в дещо модифікованішій і послабленішій формі застосовувалася й у Східній Німеччині. Оскільки тодішній голова “відомства по управлінню державною власністю” у Східній Німеччині Детлев Роведдер хотів змінити цю політику, то він, як і раніше Ґерргаузен, був убитий у квітні 1991 р. невідомими терористами.

Політика Тетчер, Буша і Міттерана, спрямована проти Німеччини, супроводжувалася широкою “кампанією очорнювальної пропаґанди”, центр якої, безумовно, знаходився в Лондоні. Сердиті слова про “четвертий райх” з’явилися знову в листопаді 1989 р. у “серйозних” британських газетах, особливо відрізнялися при цьому коментатори Лондонської Times Конор Крайз о’Браєн і лорд Ріс-Моґґ, а також Переґрін Вортсторн із Sunday Telegraph. Представник британської еліти Ніколас Рідлі прилюдно вибухнув антинімецькою тирадою. У приватних бесідах налаштовані тверезіше провідні діячі британської еліти говорили, що в цих антинімецьких пропаґандистських випадах йдеться просто про “упакування” ґеополітичної цільової настанови. Всі ці промови про “небезпеку четвертого райху” Лондон і Париж використовували з метою, аби спочатку заохотити, а потім виправдати криваву аґресивну війну Сербії проти Словенії, Хорватії та Боснії-Герцеґовини і, таким чином, водночас загнати впливові кола Росії в просербську “панславістську” пастку, яка вже одного разу обернулося для Росії катастрофою в 1914 р.

У серпні 1996 р. Ларуш писав: “Вирішальними моментами є: смерть Ґерргаузена, британо-французьке підбурювання сербської аґресії та заохочувальні до злочину проти людства в балканській війні й у Східній Европі умови Міжнародного валютного фонду, які ще на 30% реально скоротили економічний потенціал Східної Европи і колишнього Совєтського Союзу, як це було в 1989 р. Ці факти ми повинні використовувати як головні орієнтовні моменти, щоб показати фактичні закулісні сторони міжнародного тероризму, який почав розширюватися від моменту приходу до влади президента Клинтона”.

Лондон проти Клинтона

Фактично від 1993 р. Сполучені Штати та їхні політичні інтереси у всіх частинах землі стали мішенню міжнародного тероризму. З моменту вступу на посаду президента Клинтона в січні 1993 р. США й американські організації за кордоном захлиснули хвилі важких терористичних ударів:

- напад на World Trade Center у Нью-Йорку;

- вибух бомби в Оклагома-Ситі з 169 убитими;

- вибухи в Атланті під час Олімпійських ігор;

- кількаразові напади на військові об’єкти США в Саудівській Аравії;

- досі нез’ясована катастрофа літака TWA-800 біля Нью-Йорка;

- кількаразові потенційно надзвичайно небезпечні спроби замаху на самого Президента і на Білий дім.

На території Сполучених Штатів нічого подібного не траплялося, коли Совєтський Союз був головним стратеґічним супротивником США. Усі терористичні акти на американській території відбувалися після 1993 р., після того як лондонська “маріонетка” Джордж Буш пішов з посади Президента, і на його місце був обраний Клинтон. Хоча Клинтон, типовий представник свого покоління, персонально і політично нерішучий, його академічним вчителем у Джорджтаунському університеті був Керол Квіґлі, найвідоміший американський історик “патріотичної школи” у ХХ столітті.

У середині 90-х р. тільки Сполучені Штати, Китай і до певної міри Японія залишилися суверенними національними державами на планеті. Велика Британія не є національною державою у властивому сенсі цього слова, а є, як згадувалося вище, класовим суспільством і фінансово-оліґархічною державою з імперськими традиціями. Незважаючи на своє ядерне озброєння, Росія зараз не суверенна. Жодна нація Західної Европи не є насправді суверенною. Це стосується також й инших держав Европи, Азії, Південної та Центральної Америки. Жодна нація Африки, окрім Судану, Ніґерії та Південної Африки, не має навіть натяку на суверенітет. Усіма ними керують і опікуються неоімперіалістичні наднаціональні авторитети.

У цьому полягає стратеґічне підґрунтя ненависти лондонської еліти до Президента Клинтона та її наполегливого прагнення дестабілізувати адміністрацію Клинтона, у тому числі терористичними засобами. У цьому причина постійних і не завжди прихованих британських втручань у американську внутрішню політику. Тому-то газети і журнали контрольованого англійцями газетного концерну Голінґера і Мердока завжди у перших лавах, якщо йдеться про гучний “скандал” проти Клинтона чи його людей.

Перелік стратеґічних зіткнень адміністрації Клинтона з ґеополітичними інтересами Лондона:

- Уряд Клинтона хотів покласти край кривавому хаосу в Північній Ірландії. Велика Британія відповіла лютою обструкцією. “ІRА”, в яку проникли британські секретні служби і яка контролюється ними, інспірувала терористичні акти, щоб зупинити процес примирення в Північній Ірландії.

- Уряд Клинтона вже з початку виборчої кампанії 1992 р. прагнув до справедливого миру на Балканах. Англо-французька “сердечна згода” за допомогою генерального секретаря ООН Бутроса Галі знову і знову саботувала американські зусилля для встановлення миру. Міністр торгівлі США і близька довірена особа Клинтона Рон Браун загинули в дивній авіакатастрофі в колишній Юґославії.

- Адміністрація Клинтона прагне до миру на Близькому Сході. Сирійський диктатор Гафез Асад, тісно пов’язаний з Парижем і Лондоном, саботує процес встановлення миру. Керовані з Нью-Йорка і Лондона єврейські терористичні групи убили прем’єр-міністра Іцхака Рабина, що поряд із “ісламістськими” терористичними акціями уможливило обрання уряду Нетаньягу-Шарона.

- Уряд Клинтона прагне до конструктивного співробітництва з Китаєм і підтримує мирне рішення проблем між Пекіном і Тайванем. Британська стратеґія націлена на дестабілізацію Китаю аж до розпаду Китаю і створення “буферних держав” у Тибеті й у Синьцзяні.

- Уряд Клинтона хотів би разом із Німеччиною встановити конструктивні політичні й економічні стосунки з Росією. Прихована британська і французька обструкція та саботаж з боку “апарату Буша” усередині США - “Міжнародний республіканський інститут” (МРІ) - звели нанівець усі позитивні передумови.

- Уряд Клинтона не брав участи в інспірованій англійцями кампанії “за права людини” для дестабілізації Ніґерії та Судану.

- Уряд Клинтона почав рішучі заходи проти міжнародної торгівлі наркотиками і, що ще важливіше, проти відмивання наркогрошей, що викликало серйозне занепокоєння в Лондоні й у контрольованих англійцями “офшорних” фінансових зонах.

Це тільки деякі з важливих подій довгого списку, який можна було би продовжувати і далі. І в контексті цього стратеґічного протистояння потрібно розглядати хвилю терористичних актів у США чи спрямованих проти американських установ за кордоном.

Наша головна теза полягає в тому, що ключ від тероризму 90-х років знаходиться в Лондоні. Безперечно, тепер Лондон є координаційним центром нового номінально “ісламістського” терористичного інтернаціоналу. Тут концентруються організаторські, пропаґандивні та логістичні керівні центри практично всіх “ісламістсько-фундаменталістських” угруповань. Це стосується і палестинського “Гамасу”, і алжирської “ГІА”, і аналогічних угруповань у Єгипті, Саудівській Аравії, Пакистані та инших арабських чи ісламських країнах. Цей факт добре відомий і арабським правителям, котрі останнім часом дедалі наполегливіше і голосніше протестують проти цього.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Освячення Вірменського собору 
  ·  Іван ДРАЧ: Хто буде президентом -- знає тільки Бог 
Погляд
  ·  Не змарнувати б шансу 
  ·  Перестиглий візит Януковича 
  ·  Місто, яке вимагає турботи 
  ·  Чиновницька дружба поза політикою 
Поступ у Львові
  ·  Двері в Європу: швейцар -- Ющенко 
  ·  Кредит буде лише у жовтні 
  ·  За паркування треба платити 
  ·  Гарячої води вже не буде 
  ·  Москвичі хочуть співпраці 
  ·  Ратуша їде в Росію 
  ·  Музей Франка відреставрують 
  ·  Форум Ющенка у Львові 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Піскун домовився з американцями 
  ·  До Європи - за три місяці 
  ·  Омельченко - мер Сум 
  ·  Тимошенко боїться за своє життя 
  ·  СНІД наступає 
  ·  Навала двійників 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  83 уродини Святійшого Отця Івана Павла ІІ 
  ·  Замкнене коло "дорожньої карти" 
  ·  Фламандці і валлони 
  ·  Словаки таки прийшли 
  ·  Індонезійські війни 
  ·  Музичні катування 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Союз "Миргородської" та "Боржомі" 
  ·  Кава без санкцій 
  ·  Ліквідацію підприємств спростили 
  ·  Американці біднішають 
  ·  Євро-долар: хто міцніший 
  ·  Автозавод "Москвич" -- банкрут 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Провал української мафії 
  ·  Наслідки аварії 
  ·  Помста Лазаренка 
  ·  Людський вимір трагедії 
Постать у Поступі
  ·  Мистецтво жити 
Ї-Поступ
  ·  Стратеґічний контекст сучасного іррегулярного ведення воєн 
Спорт-Поступ
  ·  Захоплює швидкість 
  ·  Не кажи гоп, поки не перескочиш 
  ·  Українське золото німецького татамі 
  ·  Футбол у виконанні ветеранів 
  ·  ОБЛАСНЕ СВЯТО АВТОМОТОСПОРТУ 
  ·  Хет-трік Шумахера 
  ·  СПОРТ-КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Історія львівських передмість 
  ·  КАЛЕНДАР