 Менш ніж за два місяці на українців чекають місцеві вибори. Шлях до їхнього призначення та майбутнього проведення був устелений різноманітними несподіванками, частина з яких продовжує дивувати і сьогодні. Це, зокрема, зміна виборчого законодавства, а далі – ще одна вдосконалена його зміна. Згідно з Конституцією, вибори мали відбутися ще у травні. Однак їхнє скасування було обґрунтовано відсутністю державного бюджету та порівняною неготовністю проводити ще одні вибори, мовляв, держава ще від президентських не оговталася. Парламентарі довго зберігали інтригу із призначенням нової дати місцевих виборів і нарешті визначилися з 31 жовтня. У розпал виборчої кампанії ПОСТУП звернувся до відомого політика, політтехнолога, народного депутата України IV скликання Володимира Цибулька з проханням прояснити ситуацію з місцевими виборами, а також дати оцінку нинішній політичній ситуації в державі.
Пане Володимире, яка специфіка сьогоднішнього виборчого процесу?
Тотальна партизація! Вона мені нагадує горбачовську війну з алкоголізмом! Як відомо – переміг алкоголізм! А внаслідок такої тотальної партизації розвалиться нинішня „керівна і спрямовуюча” Партія регіонів. Тому що партія бізнесменів явищем тривалим не може бути, хоча й тимчасовим явищем подібні проекти є неповсюдними. Якщо політична система має резистентність, то наслідком нинішньої кампанії буде багато перемог маленьких сірих партій на місцях, що і засвідчить сталість місцевих еліт. А інакше відбудеться регіоналізація регіонів як партії, через поглинання містечкових бізнес середовищ, з подальшим її розтягненням на локальні кластери.
Які партії сьогодні мають реальні шанси на перемогу?
Закон про вибори гарантує успіх парламентським партіям, але кадрова девальвація частини цих партій, внутрішні конфлікти можуть дати неочікувані результати. Взагалі, шанс на місцевих виборах завжди отримували не великі яценюки-тігіпки з телевізора, а маленькі безяценюкові-безтігіпкові люди, з котрими виборець вітається щодня. Формула нинішніх виборів: хто збудував структуру – той ділить пиріг! Не виключено, що саме результати місцевих виборів стануть приводом для нового переформатування парламентської коаліції. А якщо не переформатування, то дочасних парламентських перегонів.
Що дає партіям проведення „праймеріз”?
Три важливих моменти – мобілізацію структури, інформаційний привід для самореклами, можливість залучити до партійних лав нових політиків, що стали помітними на політичному полі в міжвиборчий період. Тому в одних системах існують проміжні вибори, а в інших, ще й доповнюють праймеріз. Я культивую власну лексему – „предвибори”. Це більш по-українськи! Не тільки українською!
Чому праймеріз провели тільки 3 політичні сили? (партії „Батьківщина”, „Сильна Україна”, „Єдиний Центр” – Авт. ).
Все дуже просто: наявність розгалуженої партійної структури. Праймеріз, але в донецькому стилі, аж надто підкилимні, з доволі частим сірчастим присмаком, провели й регіонали. Згадати хоча б одеські скандали з відміною виборів в Ізмаїлі та мексиканським висуванням батька й сина Костусєва й Гончаренка.
Чи матимуть місце фальсифікації на виборах?
Основна фальсифікація вже відбулася – це прийняття самого закону про вибори. Швидше за все, буде трішки інша модель, тобто відчутних маніпуляцій з самими бюлетенями не буде, а буде тиск на непотрібних кандидатів через суди і прокуратури, з відповідним реагуванням виборчих комісій.
Якими будуть регіональні особливості проведення місцевих виборів?
Основною особливістю буде, звичайно ж, тотальна зневага до самого закону про вибори з боку правлячої команди. Вона, власне, й продавлювала цей закон для того, щоб його виконували слабкі, і в носі мали сильні. Сильні політики на місцях. Але не обов’язково сильні партії, зі слабкими політиками на місцях.
Чи буде тиск на ЗМІ під час передвиборчої кампанії?
Місцеві ЗМІ, на жаль, дивляться на місцеві вибори як на фінансові „жнива” для себе. Джинса фактично повністю замістила хоча б позірно об’єктивний аналіз. Тому так виглядає, що ЗМІ, самі перетворившись на гінця за виборчими контрактами, перетворилися в шакалів, що розгризають туші виборчих бюджетів, а, відповідно, приречені на гризню між собою. Слабкість ЗМІ в цій ситуації виглядає як пряма залежність від настроїв влади. А нинішній процес можна переакцентувати не як тиск на ЗМІ, а як бажання самих ЗМІ сподобатися владі. Не всіх, звичайно. До того ж, більшість власників медій не поспішають нариватися у вороги нинішній владі. А розумну безпечну дистанцію тримати вміє не кожен.
А як щодо використання адмінресурсу під час виборів?
Тут винахідливість місцевих адміністраторів буде якнайбарвистішою. Це і фільтрування кандидатів через підконтрольні комісії, і фільтрування зовнішньої реклами, і суди, і міліція, і доступ до приміщень для виборчих зустрічей – поле безмежне. Якраз особливістю короткострокової кампанії є фактична неможливість протистояти сваволі через суди. Я переконаний, що суди повиграють багато позивачів, але після виборів, лиш на результати самих виборів ці рішення впливу не матимуть, тому що буде втрачено час.
Свого часу Ви були радником екс-президента Віктора Ющенка, як сьогодні виглядатиме електоральна підтримка „Нашої України” на місцях?
Мені здається, що після прямої підтримки кандидатури Януковича фактор Ющенка буде вбивчим для найживучіших решток партії. „Наша Україна” і Ющенко виексплуатували одне одного до останньої нитки чи риски. Ющенко топив „Нашу Україну”, „Наша Україна” топила Ющенка, а тепер навіть чесним і совісним людям на місцях позичати в Сірка очей. Партія, котра за вислідами виборів не робить оргвисновків, просто приречена на забуття.
Якою буде доля опозиції на місцевих виборах?
Тут потрібно означити, що і хто, власне, є опозицією на місцях. Бо Партія регіонів була опозицією в центрі, а в частині місцевих рад мала критичну більшість. Тепер регіонали – влада, але в частині обласних і міських рад, навіть через безглуздий тиск на частину депутатського корпусу, так прорегіонівської більшості і не сформували. Опозиція на місцевих виборах має шанс закріпитися на тих землях, котрі традиційно за регіоналів не голосують. І це апріорі. Якщо антирегіонівський ареал не буде збережено, то й сама наша бінарна схема „влада-опозиція” буде трансформована в щось подібне до російської моделі – тотальна влада, що приречена на тривале корупційне гниття.
У чому позитиви і негативи скорочення терміну проведення передвиборчої кампанії з 90 до 60 днів?
Основний негатив – це щось схоже на принцип двигуна внутрішнього згорання: чим швидше їдеш, тим більше пального жере. Кампанія дешевшою не стала. Можливо вона буде менш психічно травматичною для виборця, що й може бути найбільшим позитивом, але буде колосальним стресом для самих учасників кампанії.
Чи можна говорити про зростання протестних настроїв в Україні?
Так, і що примітно, то найвідчутнішими електоральними втратами позначилися саме „канонічні” для Януковича території. Так, в Криму, а особливо в Севастополі, підтримка нинішньої влади впала на чверть. Загалом, на початок кампанії проглядається початок зближення рейтингів ПР і БЮТ-Батьківщини, хоча розрив все ще відчутний. Якщо опозиція почне переформатовуватися в ході виборчої кампанії, а це може виявитися, наприклад, в узгодженні важливих прохідних мажоритарників на місцях, то вже на наступний день після оприлюднення результатів виборів можна буде говорити про цілу антивладну територію, котра і стане базою боротьби за центральну владу.
Місцеві вибори, як правило, є своєрідною розминкою перед виборами загальнонаціональними. Успіх тієї чи іншої політсили на місцях можна розцінювати як майбутній успіх у виборах до ВР?
Саме так! І тому вже сьогодні більшість аналітиків схильна розглядати ці вибори як транзитні до парламенту. Існує два найочевидніших сценарії. Самі регіонали, заради порятунку власної владної перспективи, можуть інспірувати дочасні парламентські вибори на березень наступного року, доки їх рейтинги не „розсмокталися” до нищівних рівнів. Або ж, як варіант, внаслідок місцевих виборів влада займе більш гнучку позицію, що виллється, наприклад, у переформатування нинішньої тушкованої більшості, у структурованішу більшість. Частина партій, що вже демонструють лояльність до влади, приміром, ХДС, у випадку набрання відчутної кількості депутатів місцевих рад, зможуть „посунути” з коаліції і з портфелів, наприклад, Литвина, котрий реально втратить в ході місцевих виборів.
Світлина з сайту http://tsybulko.kiev.ua/ |
