І коли "немає щастя -- можна жити без", -- пояснювала одна поетеса, котру тепер чомусь не згадують, а вона все одно геніальна, незрівнянна Ліна Костенко: "В душі людській, крім видимого неба, є одинадцять всяческих небес".
Оті незримі небеса і тримають сягнисту душу поеток в польоті над життям, над щастям і над словом "любов", що ним більшість із нас витирає пилюку на покривалах. Бо є десь така Любов, яка "буває раз в ніколи", бо зрідка в якійсь із нас спалахує геній жінки, і бозна-чому із душевного попелу вилітає сама Любов.
Жінка на світлині -- лишень поетеса, а потім уже приємна співрозмовниця, видавець і т. ін. І ще в інтерв'ю з нею немає штучних провокацій, завуальованого скандалу чи будь-яких інших елементів гри для публіки. Для того, щоб на цю літераторку звернули увагу і відповідно оцінили, нічого перерахованого не потрібно. |
