|
Коли відбувається зіткнення двох найбільших таємниць існування -- Смерті з Я, можна відчути, що Смерть таки не єдине, чого не пережити. Найгостріший, який тільки можна вигадати, "посмак" (це слово, мабуть, вишукав Юрій Андрухович -- Авт.). Життя -- нічим не гірший рай пекла чи пекло раю, і спробуйте членороздільно пояснити, що це за мить. Усі скептики щойно констатували, що не варто для початку без важкої торби життєвого досвіду читати... і того ж Андруховича. Проте. Читання, вчитування, вникання або певною мірою дотворювання того, що вже написав сам Автор -- це те, в чому тільки сам(а) можеш дати собі раду: ніщо і ніхто не допоможе зрозуміти речі, в яких достоту і Автор не завжди хоче і може розібратися. Точніше, його герої "ДВАНАДЦЯТИ ОБРУЧІВ". Тому те, про що йтиметься далі, спровоковане перш за все доволі суб'єктивним прочитанням скандального роману. |
