Слова, що записані в заголовку цієї статті, відбивають цікаві риси теперішньої мовноужиткової реальности.
Сьогодні освічені мовляни свідомо вживають слово іспит як противагу екзаменові, і це виглядає дуже по-українському. Тим часом, очевидно, що милий серцю церковнослов'янізм поки що не може обійтися без латинського брата: іспит, але сесія екзаменаційна, а не іспитова, екзаменатор, а не іспитувач чи іспитатель (!). Останнє слово взагалі можна вважати регресивно-рудаментарною фантазією, оскільки група слів із церковнослов'янським суфіксом -тель щоразу маліє. Останнім відпав від гуртка архаїчний вихователь, перетворившись на такого собі демократичного виховника. Можна було б долучити сюди й іспитника, але два зубні звуки поряд (тн) перекривають йому повітря ще до народження. (Подібну низьку граматичну пластичність має, для прикладу, і зукраїнізований варіянт телевізії -- телебачення. Порівняймо гіпотетичне: телебаченнєвий, телебаченник і реальне: телевізійний, телевізійник. Щасливим вийнятком міг би бути хіба що такий похідник від телебачення, як телебач -- він успішно зміг би конкурувати з телевізором).
Як і низка инших синонімів-дублетів, іспит та екзамен, як бачимо, функціонально комплементарні, вони виконують у мові важливу роботу, і ця пара наразі нерозлучна. |
