|
|
|
|
Літературний Поступ »
ПРЯМА МОВА
|
|
|
|
|
Петро МІДЯНКА: Поєднати літературу і сім'ю неможливо... |
|
|
| |
| |
|
Тіні забутих предків вже давно огорнули наше майбутнє. І в цьому нема deja vu. Це поетичні спогади нашої душі, які, направду, варто пригадати. Хоча "коли для кандидата філологічних наук поетичний текст є не чим іншим, як ребусом, то можна сумніватися в філологічності й емпіриці заодно. Хіба для цього варто мати кандидатський диплом? (...) Таки був колись знаменитий історик Янош Мігалі, який досліджував марамороську дипломатію, а тепер волох Іон Урсану й карпаторос Іван Костевич невтомно вправляються в поетичному ремеслі, заполонивши адміністративні й незалежні місцеві часописи. Школярі акуратно вирізують ці писання, складають у папки, а не менш довірливі, ніж діти, вчительочки виставляють у шкільних шафах те, до чого можна докласти назву кумедної картини з Ермітажу авторства Гасенглевера -- At School, -- впевнений Петро Мідянка, простий поет, "природний, як природа, од фальші в нього слово заболить". |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Маршал української літератури |
|
|
| Наталя ЩЕРБАТА |
| |
|
"Була п'ятниця, ми зустрілися, і він декламував мені свої прекрасні вірші", -- могла б сказати я, та насправді тоді у переповненому дзеркальному залі ЛНУ ім. І. Франка спраглі української літератури мали честь вітати поважного гостя, маршала нашої літератури -- Миколу Вінграновського. Цим маршалом, як висловився Ігор Калинець, він став ще 1961 року, коли з'явилася перша сторінка в його творчості. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Хлопчик із абсолютним слухом |
|
|
| Інна КОРНЕЛЮК |
| |
|
Схильний до "приступів вар'ятства" молодий поет і не тільки, Андрій Бондар не міг пропустити такої поетичної збірки і не сказати про неї чогось видатного: "Я просто мусив причепитися до цього генія рим (заримувати "гроші" і "груші", крім Ірванця, міг тільки Андрій Малишко), до цього тонкого творця українського поетичного "кемпу" (усвідомлений письменником кіч), до цього генія спілкування (чи ви колись чули, як Сашко розмовляє з київськими продавцями? З варшавськими контролерами? З власною дружиною Оксаною, врешті-решт?), до цього невтомного сатирика і знайти бодай малесенький ґандж, бодай малесеньку ваду посеред океану чеснот -- і людських, і літературних". Це я проваджу до того, що Ірванця не так вже й тєжко читати, тим більше, що Бондар "хлопчикові з абсолютним слухом" (йдеться про післямову і передмову, до яких долучився згаданий по-жорстокому талановитий леґінь) зробив "критично-ніжний сурдопереклад". |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
