Українські політологи та політичні оглядачі, які ще з рік тому полюбляли вживати словосполучення "російський варіант", говорячи про президентські вибори, останнім часом ставляться до нього значно обережніше або й забули про нього взагалі. Надто багато подій трапилося в українській політиці, особливо за останні півроку. Надто примарною виглядала можливість узгодження одного кандидата від влади, надто складним було балансування президента Кучми між різними фінансово-політичним групами. Надто активно запевняли опозиціонери, що російський варіант у нас не пройде. Так активно, що навіть провладні політики й політологи почали повторювати те саме, заколисуючи й опозиціонерів, і електорат.
А поміж тим, саме заспокійливо-заколисливе відтворення провладними особами заяв опозиціонерів мало би, навпаки, занепокоїти. Адже складається враження, що робиться це для того, щоб остаточно налаштувати опозиціонерів на затяжну кампанію з завершенням її у листопаді 2004 року. Щоб вони збирали не надто доступні ресурси і намагалися стиснути кулак саме так, аби ним можна було вдарити по сподіваннях Кучми отримати "наступника" саме напередодні офіційної дати виборів, і при цьому не готувалися до можливих несподіванок. І, судячи з того, як мляво розгортають свої штаби представники найреальнішого конкурента влади -- Ющенка, опозицію таки заколисали. Чи не фатальною для неї колисковою? |
