Це коли лунає гімн і його перші слова "Ще не вмерли України" - і сто тисяч встає, і подих перехоплює енергетична хвиля, і ноги, як протези, і навіть найзапекліші циніки, солдати всіх фронтів і воєн світу починають, ні, не плакати, піднімати очі до неба.
Ми вдома. Мелодія рідної мови після щоденного довбання чужими гортанними звуками. Чужої мови, чужого світу, чужого життя, чужої землі, чужих людей. Ми вдома. Хочеться сісти на асфальт. Ноги не тримають. Усе. |