Минув якийсь час, і я знову назбирав вражень про Японію, якими й хочу поділитись. Цього разу це будуть швидше нюанси їхнього сприйняття світу, а не мої "гайджинські" видумки. Гайджин -- іноземець. Хоча, з іншого боку, -- усе це видумки ;-).
Їдучи в Японію, я чекав, що в ній на кожному розі стоїть комп'ютер, і навіть сміттярі зчитують код кожного контейнера зі сміттям за допомогою лазерного сканера. Насправді ж довелося зіткнутись із цікавою комбінацією архаїзмів і high-теху. З одного боку, мій будинок, як, у принципі, і всі решта, побудований із фанери, і ввечері можна почути, як ходять сусіди зверху. Узимку вдома температура та ж, що і на вулиці, ванна зроблена у формі куба 1x1x1 м (історично традиційна форма), спати треба на підлозі на декількох матрацах, страви японської кухні не мінялись уже добру сотню-дві-три років, а в деяких магазинах запах, як на складі сільгосппродукції колгоспу "Тупік Ілліча". |
