Нас розділили доля, закон і нужда. Зруйновані сім'ї заробітчан. Сім'ї невдах епохи великого переходу до капіталізму. Зруйновані сім'ї в океані самотності.
Це так просто і буденно -- взяти свого малюка і відвести на футбол, в цирк, ляльковий театр та навіть погуляти. Вулицею, парком, шкільним стадіоном ви йтимете разом. За руку. Це не просто. Це майже неможливо, якщо ви розлучені, і ваш батьківський час досить строго лімітований законом. Писаним і неписаним. Просто чиєюсь злою примхою. Перетворені на прохача, ви механічно, із ввічливості стараєтесь усміхатись. Ви платите власним приниженням за щастя бачити сина. У вас немає вибору. |
