BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Аналітика.    Точка зору.    Тема.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Кримінал.    КуПол: Новини.    postup.in.ua.    Сьогодні у світі.   
  Цитата Поступу
 
16 вересня 2008 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
Купол
Львів
  13:41 24-05-2019 -   З початку року правоохоронці встановили чотирьох неповнолітніх псевдомінерів  
  12:45 24-05-2019 -   У Львівській області блокували канал контрабанди наркотиків за кордон  
  10:59 24-05-2019 -   На Львівщині вшанували пам’ять Томаша Масарика  
  10:37 24-05-2019 -   Дев’ять вулиць Львова сьогодні залишаться без світла  
  10:32 24-05-2019 -   З 1 липня зміниться вартість оформлення біометричних паспортів  
Україна
  14:30 24-05-2019 -   У Раді отримали заяву Гройсмана про відставку  
  13:58 24-05-2019 -   «Голос» Вакарчука озвучив свої вимоги до кандидатів у нардепи від їхньої партії  
  13:47 24-05-2019 -   Митрополит Макарій закликає патріарха Філарета до покори  
  12:47 24-05-2019 -   Україна стала найбіднішою країною регіону за оцінками Світового банку  
  11:5 24-05-2019 -   У Запорізькій області перекинулася вантажівка з тоннами полуниці  
Світ
  14:36 24-05-2019 -   До Землі наближається потенційно небезпечний астероїд з власним місяцем  
  13:56 24-05-2019 -   Туристів з голим торсом будуть штрафувати в Чорногорії  
  13:49 24-05-2019 -   На Евересті в травні загинули шість альпіністів - ЗМІ  
  12:43 24-05-2019 -   Прем'єр Великої Британії назвала дату відставки  
  12:2 23-05-2019 -   У Канаді обезголовили пам'ятник Володимиру Великому - ЗМІ  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Точка зору  »  ІНТЕРВ'Ю

___________________________________________________________________________

Олесь Доній: «На окрему позицію потрібно наважитись»
Святослав ХОМЕНКО, журнал «Главред»
 
«Народна самооборона» не підтримала рішення фракції НУНС про вихід з демократичної коаліції, бо не може собі дозволити іншого формату більшості.

Тож сьогодні вона готується до позачергових виборів, напрацьовуючи окрему від «старших братів» – «Нашої України» і БЮТ позицію.

Втім, Олесь Доній, з яким поспілкувався «Главред», вважає дочасну кампанію не найімовірнішим варіантом розвитку подій...


«ЮЛІЯ ТИМОШЕНКО ВИГРАЛА ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРОТИСТОЯННЯ»

На минулому тижні минуло десять днів з дня виходу блоку НУНС з демократичної коаліції, у вівторок про її розпад буде офіційно оголошено з трибуни парламенту. Як ви вважаєте, чи були у неї протягом десяти останніх днів шанси на порятунок?


Тут наявне певне протиріччя між бажаним та можливим. Я вважаю, що бажаним, безперечно, було зберегти цю коаліцію. І, більше того, шанси на це були навіть після того, як було ухвалено рішення про вихід «Нашої України - Народної самооборони» з коаліції. Шанси були, але потрібно було хотіти ними скористатись. Чомусь до останнього моменту мене не покидала така думка, що якраз скористатись ними сторони не дуже й хотіли.

Тому що якби хотіли, то були б сформовані групи переговорників від кожної фракції. Але навіть спроб таких не було. Я, наприклад, був здивований, коли керівництво фракції НУНС у той час, коли реально можна було спробувати піти на контакт, поїхало в іншу країну, – навіть якщо це дружня нам Грузія.

Очевидно, ініціативу повинні були проявляти не тільки фракції, але й лідери, адже наші політичні сили – персоніфіковані, за Блоком Юлії Тимошенко стоїть Юлія Тимошенко, а більшість НУНС орієнтується на Віктора Ющенка. Тому я здивований тим, що Президент особисто не подзвонив прем’єрові і не запросив пообідати, аби за обідом можна було спробувати вийти на якийсь контакт.

Потреба у збереженні коаліції є, можливість – була і є досі, але я не бачу бажання її зберегти з обох боків. Таке враження, що обидві сили або ті політики, які стоять за цими силами, вже чітко сформували план дій, який вони запустять після остаточного розвалу цієї коаліції.

Ви кажете, що коаліцію не потрібно було розвалювати...

Я вважаю, що до цього рішення не була підготовлена громадська думка. І, як показав досвід останніх днів, в інформаційному плані Юлія Тимошенко працює з медіями активніше. Вона змогла краще пояснити свою позицію, аніж керівництво НУНС. Вона виграла інформаційне протистояння.

Я уточню – зараз Юлія Тимошенко готує громадськість до коаліції блоку свого імені з Партією регіонів?

На словах Юлія Тимошенко виступає за збереження коаліції демократичних сил. Але, наприклад, у нас є інформація про те, що, наприклад, під час її ефіру на ІСТV «бютівські» активісти цілеспрямовано дзвонили на телефони з чітким завданням голосувати саме за коаліцію БЮТ з Партією регіонів. Наскільки вона відповідає дійсності – це треба було б запитати, мабуть, у орговиків БЮТ. Але щоб отримати відповіді на будь-які запитання, потрібен майданчик, на якому можна було б їх поставити. А майданчик – це переговори.

Проясність позицію «Народної самооборони» стосовно розпаду коаліції. Ваша сила голосувала проти виходу зі складу більшості через те, що «Самооборона» – тільки за демократичну коаліцію чи ви в принципі могли б проголосувати за вихід, якби до цього була належним чином підготовлена громадська думка?

Особисто я можу зрозуміти будь-який формат коаліції. Але в цьому скликанні парламенту ми як політична сила не можемо собі дозволити інший формат коаліції, ніж з БЮТ. Не тому, що інший формат – це неможливо, не тому, що це погано для країни. А через те, що, ідучи на вибори, ми взяли на себе таке зобов’язання. Тобто і НУНС, і БЮТ перед своїми виборцями чітко обіцяли, що не підуть на спілку з Партією регіонів. Якби таких зобов’язань не було, тоді був би ширшим простір для політичного маневру, тоді це не виглядало б як обман виборців. Політичним силам потрібно бути відповідальними.

Я, наприклад, думаю, що якби блок НУНС не обіцяв, що не піде на коаліцію з «регіоналами» – ми отримали б не набагато менше голосів, можливо, на 2-3%. Але тоді б ми мали можливість для вибору. Але якщо вже обіцяли – ми йти на таку коаліцію не маємо права.

У зв’язку з цим можна навести як приклад відмінність між Соціалістичною партією та Блоком Литвина. Перед виборами 2006 року СПУ не давала своїм виборцям однозначної відповіді на питання, чи готова вона до коаліції з партією регіонів, і тому створення за її участю «антикризової» коаліції сприйнявся фактично як відхід від попередніх обіцянок. Блок Литвина навпаки – на запитання в лоб, з ким він готовий створювати коаліцію, завжди відповідав ухильно, даючи зрозуміти, що він готовий до будь-якого формату, і з «помаранчевими», і з «біло-блакитними». Тому що у них – саме такі виборці. Виборці, власне, за них голосували, тому що хотіли це почути, хотіли від них такої поведінки.

У нас виборці не такі. Ми не маємо права виступити проти їхніх очікувань. Тому, на мою думку, чесніше, якщо вже не може далі існувати цей формат коаліції, піти на перевибори. Це буде чесно, це буде відповідально.

Розкажіть, як технологічно виглядав вихід блоку НУНС з коаліції. Розповідають про те, що цей вихід здійснювався за прямими вказівками Секретаріату Президента, кажуть, що В’ячеславу Кириленкові у ніч на 3 вересня дзвонив Віктор Балога. Ходять чутки навіть про те, що «нашоукраїнців» обдзвонював Віктор Ющенко...

Я не вважаю, що потрібно розписувати це голосування по складових. Наша фракція складається з 72 політиків, 72 особистостей. По ідеї, кожен з них повинен приймати самостійні рішення. Можливо, радитись з кимось, можливо, прислуховуватись до когось, але це – рішення окремо кожного політика.

Я вважаю, що це рішення було ухвалене абсолютно чесно. Те, що деякі політики орієнтувалися при цьому на якихось більших лідерів або узгоджували з ними свою позицію – цього ніхто не приховує. Перше голосування, яке відбулося після довгих дебатів показало результат 30:17 – тобто 30 голосів «за» вихід з коаліції і 17 «проти» або «утримались». Тоді було долучено додатково телефонне опитування. Кілька людей, здається, четверо, змінили свою позицію після того, як вислухали додаткові аргументи або ще з кимось порадились. Але закидати їм за це я, наприклад, не збираюсь. Так, ми виступали проти, але рішення було ухвалено в абсолютно чесний спосіб, і вносити сварку всередину фракції через те, що деякі її рішення приймаються всупереч волі меншості я не вважаю за потрібне.

«МОЖНА БУЛО Б ПОГОДИТИСЯ, ЩО СПОЧАТКУ ПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ ТЕРМІН ВІДБУВАЄ ОДИН ЛІДЕР ПОМАРАНЧЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ, А ПОТІМ - НАСТУПНИЙ»

На минулому тижні Юрій Луценко заявив, що умовою збереження демократичної коаліції могла б стати відставка Віктора Балоги. Ви теж вважаєте, що відставка однієї людини могла б змінити цілу систему відносин між тими ж Кабміном і Банковою?


На поступки повинні піти обидві сторони. Наприклад, коли закінчуються шлюби, то винні обидві сторони – може, хтось більше, а хтось менше, але в будь-якому разі, винні обидві сторони. Так і тут – обидві сторони завинили одна перед одною, і для того, щоб зняти напругу, вони повинні піти назустріч одна одній.

З одного боку, Президент, як на мене, повинен був би відправити Віктора Балогу у відставку, бо Балога і справді – найбільш конфліктогенний фактор. За весь час існування «помаранчевої» коаліції саме з боку Віктора Балоги йшли постійні спроби дестабілізації діяльності уряду, спроби публічної порки Кабміну. І, як на мене, ситуація зараз зайшла настільки далеко, що без цього кроку відновлення коаліції навряд чи можливе.

Цей хід Президента позначив би, що він готовий до компромісів і співпраці. З іншого боку – я абсолютно розумію, яке б це означало ослаблення конкретно для Віктора Ющенка і що, можливо, з ілюзіями стосовно свого другого терміну він мав би попрощатися. Але це була б одна з умов збереження демократичної коаліції.

З іншого боку – певні поступки повинні були б надійти і з боку Юлії Тимошенко і її блоку. В першу чергу, це – спільна резолюція по Грузії, тому що саме завдяки позиції БЮТ парламент не ухвалив жодної резолюції. А ця ситуація чітко зачіпає національні інтереси України, порушення територіальної цілісності Грузії може бути небезпечним прецедентом для нашої держави. Не розуміти, не бачити цього просто неможливо. Тому – потрібно йти на спільну резолюцію щодо подій на Кавказі, де було б чітко з точки зору національних інтересів означено кілька моментів: що ми виступаємоза територіальну цілісність всіх країн, які утворилися на пострадянському просторі, зокрема, Грузії, і що ми – за мирне врегулювання всіх конфліктів. Мені здається, що це – вкрай важливо.

Так само БЮТ мав би піти на інші поступки законодавчого характеру. Які саме – це вже питання, знову ж таки, для узгодження, для робочих груп. Але БЮТ повинен показати, що він готовий до цієї діяльності. Якби така позиція була б з обох боків, то, я думаю, можна було б говорити про відновлення діяльності демократичної коаліції.

Але питання залишається тим самим. Припустімо, Ющенко відправляє у відставку Віктора Балогу, і призначає замість нього Івана Балогу чи будь-кого іншого. Чи змінить щось така заміна? Чи справді Балога – це такий злий геній, який за власною ініціативою, без всякої підтримки з боку Президента майже рік займався дестабілізацією діяльності уряду. Те, що призвело до розпаду демкоаліції, – це питання системи взаємовідносин чи особистості Віктора Балоги?

Безперечнно, глава Секретаріату Президента вільний настільки, наскільки йому дозволяє це його безпосередній керівник. І завдання будь якого начальника – це підбір команди і контроль за діяльністю цієї команди.

Так само безперечно, що саме після того, як на цю посаду прийшов Віктор Балога, позиції Віктора Ющенка значно зміцніли. Вони, власне, перед тим були ослаблені не в останню чергу через розхлябаність його Секретаріатів. У той же час після зміцнення президентських позицій, не можна не помітити, що діяльність талановитого оргновика Балоги почала бути деструктивно спрямованою всередину коаліції.

Те, що таким чином можна було б посилити позиції Віктора Ющенка в ході наступної президентської кампанії, – це ілюзія. Ілюзія, безперечно, не так Віктора Балоги, як Віктора Ющенка. І значною мірою нинішня діяльність Віктора Балоги пов’язана з бажанням Віктора Ющенка стати Президентом і на другий термін.

Як на мене, якби він не займався своєю президентською кампанією, то за два роки до президентських виборів за допомогою демократичної коаліції можна було б зробити стільки позитивного державі... Можна було б займатися великим.

Натомість все було спрямовано на конкурентну боротьбу з реальним претендентом на цю саму посаду. Мені здається, що це – помилка. І якби Віктор Ющенко ще в середині свого терміну усвідомив, що оскільки лідерів Помаранчевої революції було двоє, то цілком можна було б погодитися, що спочатку президентський термін відбуває один лідер, а потім наступний, – можна було б зняти ці деструктивні моменти, і не було б такого розбалансування системи. Ну, але зважитись на це будь-якому керівникові досить важко. Тобто шапка Мономаха – не для всіх...

«Я ГОТОВИЙ ДО ТОТАЛЬНОЇ ОПОЗИЦІЇ»

Як би ви оцінили ймовірність призначення в Україні дострокових виборів Верховної Ради?


На цей момент, я прогнозую ймовірність реалізації трьох найвірогідніших сценаріїв у пропорції 60 на 30 на 10. Тобто 60 – це створення коаліції між БЮТ та Партією регіонів, 30 – це вибори і 10 – це відновлення коаліції НУНС і БЮТ.

ЗМІ поширюють чутки про те, що Віктор Ющенко морально готовий розпустити парламент, незважаючи на створення коаліції між БЮТ та Партією регіонів. Тобто це буде не дуже конституційно, але зрозуміло з політичної точки зору...

Я не розумію, що це значить. У Президента є право призначати перевибори лише якщо не буде створена коаліція. Я особисто – противник коаліції БЮТ і «регіоналів». Але якщо вони її створять, – це буде конституційно. Я проти дуже багатьох речей, які вони можуть разом проголосувати. Мені буде дуже неприємно, якщо вони спільно вноситимуть деякі зміни до Конституції. Але в даному випадку з юридичної точки зору вони будуть вправі це робити.

У ситуації з можливим розпуском парламенту окрім юридичної може виникнути ще й суто технічна проблема. Я маю на увазі Центральну виборчу комісію, яка сформована таким чином, що значна частина її членів знаходиться під реальним впливом або Партії регіонів, або БЮТ. Тобто якщо не буде згоди всього політикуму на перевибори, то навіть технологічно провести їх буде не так просто.

Але якщо буде створено коаліцією між БЮТ і Партією регіонів, а Віктор Ющенко видасть указ про розпуск парламенту, то що ви робитимете? Ви приходитимете туди і голосуватимете проти їхніх законопроектів чи готуватиметеся до виборів за президентським указом?

(пауза) Важке політичне питання. З одного боку – я виступаю за перевибори у цій політичній кризі. З іншого– якщо для перевиборів не буде юридичних підстав, то йти на антизаконні дії теж не можна. Приємно це чи неприємно, але це будуть саме антизаконні дії.

При всьому цьому я готовий до тотальної опозиції. Я так довго був опозиціонером, що зможу перебувати водночас в опозиції до коаліції Партії регіонів і БЮТ, яку вважаю неправильною, і до Президента, якщо його дії будуть антиконституційними. Я вважаю, що саме таку позицію повинна буде зайняти і «Народна самооборона» в цілому.

Останнім часом говорять про ймовірність реалізації в Україні «силового сценарію». Водночас, дуже мало хто уявляє собі, що як він може виглядати. У цьому контексті згадують президенстькі укази про перевірку боєздатності Збройних сил, про роздачу генеральських звань напередодні Дня Незалежності.

Ну, роздача генеральських звань боєздатність не створює. Більше того, я абсолютно впевнений, що між кількістю генералів і обороноздатністю держави існує обернено пропорційна залежність...

Я не бачу можливості для розвитку в Україні «силового сценарію», бо будь-який силовий сценарій спирається на одну з двох речей. Це може бути його суспільна легітимність, а цього зараз немає – Ющенко не володіє таким запасом міцності суспільних настроїв. Або ж силовий сценарій може бути технологічним процесом, що в Україні також неможливо з огляду на розбалансування всієї виконавчої вертикалі і силової її складової зокрема. Тобто «силовий сценарій» не може бути ані суспільно легітимізованим, ані технологічним. Тому я думаю, що ці люди, які про нього говорять, мають інші цілі. І недаремно про «силовий сценарій» пишуть, в першу чергу, російські ЗМІ.

«ШАНСИ НА ЗГОРТАННЯ ДЕМОКРАТІЇ В УКРАЇНІ Є ВИСОКИМИ»

Якщо дострокові вибори Верховної Ради є досить ймовірним сценарієм розвитку ситуації, то постає питання про те, за якою системою вони проводитимуться...


Так, і це – потенційно небезпечне питання. Адже ті пропозиції, які останнім часом лунають з боку БЮТ, – або про двотурову систему парламентських виборів або те, що для затравки пропонувалося законопроектом Сергія Терьохіна, – є небезпечними для демократії в Україні з кількох аспектів.

Вони фактично стимулюють створенняя двопартійної системи, відсікаючи від політичного процесу менші політичні партії. Якщо йдеться про 10-відсотковий бар’єр, то їм просто неможливо потрапити до парламенту, якщо йдеться про двотурову систему – то громадяни зрозуміють, що голосувати за маленькі партії немає сенсу: вони хоч і долають 1-відсотковий бар’єр, але не мають жодних можливостей увійти до урядової коаліції. У такому випадку будь-яка політична альтернатива відрізається, нинішній політикум зцементовується. І це – просто небезпечно для будь-яких європейських перспектив України, замість ротації, циркуляції еліт ми отримаємо їхню консервацію.

Крім того, двопартійна система може існувати у моноетнічних, монокультурних державах. В умовах бікультурності української нації, яка значною мірою збігається з регіональним розколом держави, двопартійна система призведе до того, що у нас на всіх виборах – не тільки на президентських, як зараз, але й на парламентських, – постійно відтворюватиметься зіткнення українськокультурного і російськокультурного полів. Вся політика зведеться до змагання між українськокультурним і російськокультурним середовищами, що в перспективі зможе призвести до перетворення України на конфедерацію двох її частин – практично до руйнації однієї держави. Мені незрозуміло, як можна цього не бачити. Україна навпаки потребує розширення політичного простору, щоб на ньому змагалась якомога більша кількість ідеологічних суб’єктів. Тому пропозиції, що стосуються провокування двопартійної ситеми, є небезпечними.

У той же час якщо дві великі політичні сили, котрі якраз бачать себе двома партіями у двопартійній системі, захочуть змінити виборчу систему, то вони це зроблять, незалежно від того, що про це думаю я, ви, чи навіть Президент.

І в цьому якраз і полягає одна з небезпек цього альянсу. Що ж до Президента – то я нагадаю, що наші політичні сили, на жаль, не мають демократичної сутності. Вони згадують про демократію тільки коли вони слабнуть.

Про збільшення прохідного бар’єру до 7% Віктор Ющенко говорив у своїй інавгураційній промові, коли він був на піку популярності. Потім, коли певний підйом був у «регіоналів», – вони теж піднімали цю тему. Тепер про це, сподіваючись на відсікання будь-якої політичної альтернативи, заговорив БЮТ.

У наших політичних сил є проблема з усвідомленням, що таке демократія. У них немає її внутрішнього розуміння. Тому реальних противників таких антидемократичних заходів просто немає. Є ситуативні противники, а тих, хто реально усвідомив, що таке демократія, в Україні дуже мало. Тому безперечно шанси на згортання демократії в Україні є високими.

Яку виборчу систему в такому разі ви вважаєте ідеальною для України?

Ідеальних виборчих систем не буває, всі вони містять в собі якісь небезпеки. Ми вже бачили, що повністю мажоритарна система призводила до купівлі округів великими бізнесменами. Повністю пропорційна система мало того, що відкриває можливість купівлі місць у виборчих списках – так ще й призводить до «посірішання» цих списків.

З трьох систем, які вже мала Україна, оптимальною, як на мене, виглядає змішана система. Вона, з одного боку, давала можливість розвиватись партіям, а з іншого – давала можливість зв’язку виборців з політиками. Крім того, її мажоритарна компонента не давала «посіріти» українській політиці – через свій округ до Верховної Ради могли «прорватись» непересічні особистості: або бізнесмени, або просто яскраві політики. Таким чином політикум ставав цікавішим. І, до речі, саме завдяки цій мажоритарній частині парламент почував себе впевненішим, цей елемент створював певну стабільність у Раді. Тобто з трьох систем, через які ми пройшли, я обрав би змішану.

Якщо ж стоїть питання про те, щоб обрати щось нове, то тут є певний ризик. Адже якщо ти обираєш те, чого ще не було, то ти не можеш прорахувати всі небезпеки цього кроку. Але якщо вже про це говорити, то мені імпонує система відкритих регіональних списків: вони, з одного боку, так само давали б можливість проявити себе партіям, а з іншого – забезпечили б представництво регіонів у парламенті. Чистоту цих списків було б легше конролювати виборцеві – адже перед ним було б не 450 чоловік, а 10-15 кандидатів, біографію і особисті дані кожного з яких можна було б легко прочитати.

Інша справа, що під красивою назвою можна провести будь-який закон – в тому числі й повністю мажоритарний, тільки з обмеженням права висування кандидатів лише політичними партіями, і це тільки погіршить нинішню ситуацію. Тому мені здається, що і медійна, і політекспертна спільнота повинні уважніше спостерігати за змінами до виборчого законодавства, адже мені здається, що це – одне з найважливіших питань політичної системи.

«ПІД КОАЛІЦІЙНОЮ УГОДОЮ НЕМАЄ ПІДПИСІВ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ... ПОСТІЙНО ПОСИЛАТИСЯ НА НЕЇ – НЕПРАВИЛЬНО»

Окремі члени «Народної самообоорони» вже встигли заявити, що на наступних парламентських виборах блоку з «Нашою Україною» не буде. Чи підтримуєте ви таку точку зору? Яким є оптимальний шлях на вибори для «Самооборони»?


Нагадаю, що я й напередодні виборів 2007 року постійно виступав за те, щоб «Самооборона» йшла окремим списком і позиціонувалась як політична альтернатива і «біло-блакитним» і «помаранчевим» елітам. Я вважав, що наше приєднання до президентської структури було помилкою.

Однак на цей момент я думаю, що однієї «Народної самооборони» для участі у виборах вже замало, і ми повинні говорити про розширення цього блоку за рахунок залучення до нього нових громадських діячів, нових політиків, регіональних лідерів і створення на базі «Самооборони» ширшого об’єднання.

Ці переговори зараз ведуться?

Я неодноразово піднімав тему створення ширшого демократичного об’єднання ще перед київськими виборами. Як на мене, тоді варто було задіювати і Анатолія Гриценка, і Віталія Кличка, і Миколу Катеринчука, і Юрія Луценка. Мені здається, що якби тоді їх вдалося об’єднати, то ми мали б усі шанси виграти київську кампанію. Проте всі пішли на вибори розпорошені і отримали відповідні результати.

Після київських виборів, мені здається, належна робота над помилками цими політиками проведена не була. А мала б. Бо якщо зараз повториться аналогічна ситуація, то ці політики продемонструють аналогічний результат.

У дуже багатьох наших політиків зараз з’явилася зіркова хвороба, і навіть якщо вони думають про створення маленької структури, то вона має бути тільки «під себе». Вони не усвідомлюють, що потрібно вчитися розподіляти обов’язки, не можна бути однією задницею на восьми посадах.

Якщо дострокові вибори були б призначені, мені здається, потрібно було б вести мову про створення такого ширшого об’єднання. Переговори про це треба вести і з Гриценком, і з Яценюком, і з Кличком, і з регіональними лідерами, і з громадськими діячами. Інше питання – чи готові наші політики не бачити себе одноосібними зірками? Хтось хоче, щоб його «запросили на царство», інший має замашки мажора... Тому з цим є проблеми.

Об’єднання демократичних сил обговорювали ще перед минулими виборами. Однак на місці обіцяного мегаблоку демократів ми отримали блок НУНС...

В чому полягає відмінність того об’єднання, про яке говорю я зараз, від блоку НУНС? До нього мають входити політики, які не бачать над собою одного зверхника. Проблема об’єднання з «Нашою Україною» полягала в тому, що вона творилася не як самостійний проект, а як партія Віктора Ющенка. Я ж говорю про об’єднання політиків, які по ідеї повинні бути самодостатніми.

Про загін анархістів?

Про об’єднання рівних.

Ходять чутки про те, що «Народна самооборона» зараз є поділеною. Частина її членів нібито виступають за дрейф у бік БЮТ, інша частина каже, що потрібно підтримувати Президента. «Самостійників», я так розумію, мало...

Якщо я не помиляюсь, то про розкол у «Народній самообороні» дозволяє собі говорити тільки один з її членів, лише Тарас Стецьків. Ніхто більше про розкол не говорить, і, як на мене, то й Тарасу не варто було б говорити такими різкими словами. Наша група достатньо демократична, там представлені різні погляди, різні позиції, відбувається внутрішня дискусія. Проте для того, щоб бути сильнішим і мати більше перспектив, внутрішні розбіжності не завжди треба виставляти на люди як розкол.

Дискусія є. Вона була і напередодні дострокових виборів 2007 року. Наприклад, моя позиція щодо самостійної участі у виборах тоді не набрала більшості, і ми пішли в кампанію разом з «Нашою Україною». Але це зовсім не означало, що ми розкололись чи діяли в ході виборів якось розхристано. Ні, ми діяли спільно, незалежно від того, хто яку позицію відстоював.

Зараз я намагаюсь переконати колег, що «Народна самооборона» повинна виступати з окремішньою позицією і від «Нашої України», і від БЮТ. Ця позиція повинна бути чіткою, артикульованою, максимально ідеологічною, і тоді «Самооборона» могла б стати центром тяжіння і, знову ж таки, майданчиком для переговорів з іншими політиками. В протилежному випадку – якщо ця позиція бдуе хиткою, то, звичайно, будуть проблеми, і нас сприйматимуть як чийогось молодшого партнера.

Тут можна провести аналогією з партією «Пора». Після президентських виборів 2004 року я радив хлопцям з керівництва партії, дуже багато з яких є моїми приятелями, що їм варто переходити у чітку опозицію не тільки до Віктора Януковича, але й до Віктора Ющенка – якщо навіть спочатку цього не сприймуть, то через півроку їх всі зрозуміють. Хлопці цього не зрозуміли і спокусилися на кілька дрібних посад заступників міністрів, радників Президента і таке інше. І коли через кілька місяців прийшли вибори, за них не проголосували, тому що виявилось, що за молодшого партнера «Нашої України» голосувати немає сенсу. Адже чим вони відрізнялись від «нашоукраїнців»? Тільки тим, що вони молодші і слабші. А окремої, власної позиції у них не було!

Якщо «Народну самооборону» будуть сприймати молодшим партнером або «Нашої України», або Блоку Юлії Тимошенко, сенсу голосувати за неї також не буде – тоді буде сенс голосувати за старших і сильніших. Але для того, щоб мати окрему позицію, на неї потрібно наважитись. Це нелегко, я розумію. Але на власну позицію потрібно наважитись, і на цій позиції чітко стояти.

Проте з чим «Народній самообороні» йти на вибори? Чим ви відрізняєтесь від тих самих БЮТ і «Нашої України»?

Я почав би з чітких ідеологічних засад. Дивіться – от БЮТ в залежності від ситуації за кілька місяців тричі голосував за Закон про Кабмін. Спочатку з Партією регіонів за посилення впливу з боку парламенту, потім з «Нашою Україною» за відновлення повноважень Преидента, а зараз знову з «регіоналами» за ослаблення повноважень Президента. Як на мене, така мінливість засвідчує деідеологізацію політичної сили...

По-моєму, деідеологізуватись може тільки те, що колись було ідеологічним...

Добре, тоді відсутність якоїсь сталої ідеології. (пауза). Мені здається, що по основних позиціях потрібно мати чітку думку, якої варто дотримуватись незалежно від того, до коаліції ми належимо чи до опозиції. Це зараз кілька позицій і, зокрема, посилення самоврядування, посилення колегіальності, посилення демократії. А для цього – в першу чергу на порядку денному покращення виборчої системи. Не погіршення, яке зараз пропонується, а покращення. Адже зараз ситуація така, що ще трошечки і парламент буде сірий і абсолютно маріонетковий, там не буде самостійно мислячих політиків. Якщо цю ситуацію не змінити зараз – постане небезпека для демократії. І на цій позиції потрібно стояти незалежно від того, що про це думають якісь старші партнери.

Але ви знаєте нашого виборця. Йому не цікаві посилення демократії і колегіальності, його навчили, що у політиків треба питати, за одномовність вони чи за двомовність, за НАТО вони чи проти НАТО. Останнім часом виборця привчили ще й до того, що треба питати, за президентську ви республіку чи за парламентську. Що робити з цим?

І це правильно. Я впевнений, що політична сила не повинна ховати свої ідеологічні погляди.

Так, я вважаю, що потрібно сприяти розвитку і поширенню української мови. Так, це повинна бути нормальна гуманітарна прогрпама, з одного боку – без перегинів і спроб переламати через коліно, а з іншого – вона має бути послідовною, цілеспрямованою і проводитися за допомогою і державних, і недержавних механізмів.

Якщо говорити про НАТО – так, на цей момент більшість населення утримується від вступу до Альянсу. Це правда, але значною мірою ця ситуація пояснюється тим, що більше половини населення України сьогодні знаходиться в російському інформаційному просторі. Тож якщо ми хочемо говорити про безпеку України, а значить і про входження до євроатлантичних структур, то потрібно починати, очевидно, з захисту нашого інформаційного простору. Адже коли я дивлюсь в Україні канал ОРТ, по якому йде ток-шоу на тему «Кому повинен належати Севастополь, Росії чи Україні?», і голосування в студії показує, що понад 90% глядачів виступають за те, щоб Севастополь належав Росії, то я вважаю, що це – прямий заклик до порушення територіальної цілісності нашої держави. Такому каналу потрібно за перше таке порушення дати попередження, а за повторне – позбавити права транслюватись на території нашої держави. Держава повинна стояти на сторожі своїх національних інтересів. А після того, як наш інформаційний простір буде захищений, можна буде зі своїми аргументами йти до населення – тоді буде набагато легше.

Аналогічно з питанням Чорноморського флоту. Безперечно, поки ЧФ перебуватиме на території Україні, він створюватиме загрозу нашій національній безпеці, тому що там, де перебувають російські війська, на жаль, як показує досвід, розгортаються сепаратистські режими з пізнішим відокремленням цих територій від основних земель. Тому виведення Чорноморського флоту згідно з міждержавними домовленостями у 2017 році, на мою думку, є набагато важливішим навіть за вступ України до НАТО. Поки ЧФ не буде виведено, очевидно, що Україна не буде вповні незалежною. Як на мене, політична сила, до якої я належу, не повинна боятися про це говорити.

За яку форму правління виступає «Народна самооборона»?

Я завжди виступав за посилення парламентаризму, і я – єдиний з коаліції, хто голосував проти президентського варіанту Закону про Кабмін.

Однак я цілком свідомий того, що зараз, коли місця у виборчих списках продаються, коли депутати закріпачені і не мають можливості виступати самостійно, голосувати самостійно, а парламент перетворено на фікцію, посилювати повноваження Верховної Ради за таких умов – це просто знущання над демократією. Тому перед тим, як посилювати повноваження парламенту і, відповідно, уряду, сформованого цим парламентом, потрібно покращити виборче законодавство, посилити зв’язок між виборцями і депутатами, забезпечити можливість циркуляції еліт.

До речі, не секрет, що часто позиція «Народної самооборони» не збігається з офіційною позицією фракції НУНС. У той же час, ви усі підписували одну й ту саму коаліційну угоду...

Якщо ми доходимо до коаліційної угоди, то з нею не все так просто. Під коаліційною угодою немає підписів народних депутатів. Депутати її не підписували! Її підписували тільки лідери фракцій – Юлія Тимошенко і В’ячеслав Кириленко, а решта дпутатів поставили свої підписи тільки на одному бланку, на якому було написано «Про створення коаліції». Ні про яку коаліційну угоду мова ніколи не йшла, і ніхто з нас її не підписував.

До коаліційної угоди є дуже багато питань у самих депутатів, ми жодного разу на фракції не голосували за цей документ з усіма його пунктами. Там є багато речей, проти яких я виступав перед тим і після того, і за які я принципово ніколи не проголосую – наприклад, за імперативний мандат.

Я розумію, що хтось думав, що в коаліційну угоду можна записати будь-що, тоді протягнути її тишком-нишком, і всі інші будуть її виконувати. Але це не так. Такі речі з нами не узгоджували, тому постійно посилатися на коаліційну угоду – це неправильно.

Якщо ви говорите про необхідність окремішньості позиції «Народної самооборони» від позицій «Нашої України» і Блоку Юлії Тимошенко, то чому б в умовах розпаду демократичної коаліції Юрію Луценкові не подати у відставку з посади міністра внутрішніх справ?

У нинішніх умовах зрозуміло, що всі міністри повинні виконувати свої функції до того моменту, поки не буде створено нову коаліцію. А от якщо йтиметься про формування нового уряду на основі БЮТ і Партії регіонів, то безперечно особисто я вважаю, що Юрію Луценкові потрібно буде подавати у відставку і не брати участь у формуванні нового Кабміну.

А наскільки самостійним у прийнятті рішень він є зараз? Я маю на увазі конкретний випадок, коли після голосування за відставку Юлії Тимошенко, заступником міністра внутрішніх справ було призначено Василя Мармазова - сина одного з нардепів-комуністів. Тоді багато казали, що таким чином Юлія Тимошенко розплатилася з КПУ за непідтримку недовіри урядові, однак, очевидно, дати згоду на це призначення мав би сам міністр. Це призначення дало підстави стверджувати, що Юрій Луценко виконує політичні замовлення Юлії Тимошенко. Адже заступник міністра – це не другий помічник третього клерка...

Я думаю, це питання краще адресувати самому міністру. Я впевнений, що він здійснює призначення, керуючись не принципом політичної належності, а принципом професіоналізму. Ми жодного разу не обговорювали на засіданнях групи, кого він призначає на посади своїх заступників. Як група ми не втручалися в його діяльність як міністра, і я не можу пригадати жодного нашого засідання групи, на якому б хтось підняв питання про тих чи інших чиновників МВС. Це – питання суто фахове, суто міністерське, і діяльність Міністерства внутрішніх справ, згідно з законом, повинна бути деполітизована.

«РОЗКОЛІВ ОСНОВНИХ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ НЕ ПЛАНУЄТЬСЯ»

У якому форматі в разі призначення дострокових виборів підуть на кампанію головні політичні сили України? Адже не секрет, що, наприклад, партія «Реформи і порядок» не підтримує коаліцію БЮТ з Партією регіонів. На повний голос говорять про можливість розколу Партії регіонів: образливі слова Бориса Колесникова на адресу Дмитра Табачника свідчать про наростання суперечностей у цій політсилі...


Я чомусь думаю, що основні політичні сили насправді залишаться все-таки більш-менш стабільними. Зараз неспокійний час, і тому вони дозволяють собі гучніші заяви. Однак при всьому тому я не думаю, що плануються якісь розколи основних політичних сил.

Можливо, «група Януковича» у Партії регіонів, можливо, скористалася моментом і ослабила своїх конкурентів за вплив – «групу Ахметова» – і виключила з власної гри Раїсу Богатирьову. Але я не думаю, що «регіонали» дозволять собі офіційний розкол. Швидше я повірю, що на якомусь етапі вони повернуть до своїх лав Раїсу Богатирьову. Так само я не думаю, що вони виключать з партії Дмитра Табачника. Вони навчились по більшості моментів знаходити компроміси, не виносячи брудну білизну на публіку, і саме тому настільки помітно виглядав цей поодинокий випадок.

Партія «Реформи і порядок» може бути незадоволеною форматом можливого об’єднання з Партією регіонів – про це теж відомо. Але я дуже сумніваюсь, що якщо такий формат коаліції буде створено, то ПРП вийде з БЮТ. Так само я сумніваюсь, що якщо цю коаліцію буде створено, і це не задовольнятиме Колесникова і Ахметова з огляду начебто на їхні попередні стосунки з Балогою і Ющенком – то вони вийдуть з Партії регіонів. Ці політики звикли грати у довгу гру, звикли ставити на переможців і звикли підтримувати стосунки, хоча б ділові, з іншими таборами. Я думаю, що всі ці звички залишаться. Тому мені здається, що якщо дострокові вибори буде призначено, то основні гравці залижуть свої рани і підуть на кампанію у тому ж форматі.

А от блоку НУНС зализати свої рани вже навряд чи вдасться...

Блоку НУНС справді складніше. Його створення з самого початку було не дуже логічним, він не був монолідерським, на відміну, скажімо, від Партії регіонів і БЮТ. Тому що, скажімо, «Самооборона» – принаймні, деякі її представники – одразу заявляли, що НУНС не є пропрезидентським блоком. Орієнтувались на Віктора Ющенка далеко не всі.

У більшості ж тих, хто визнавав своїм лідером Віктора Ющенка, ця орієнтація залишиться і надалі. Вони і зараз демонструють більшу чи меншу єдність, і те що від їхнього ядра відійшло кілька осіб, зовсім не вплинуло на решту. А решта – це «Наша Україна» і «Єдиний центр», які орієнтуються на Віктора Ющенка. Якщо на основі НУНС створюватиметься якась нова структура – наприклад, іменний блок Віктора Ющенка – ті ж самі політики знайдуть там собі місце. Питання залишається тільки по інших складових.

А інші складові – це, крім «Народної самооборони», «Українська правиця». І зараз ми бачимо, що «Правиця» знаходиться перед вибором. Одна її частина – Українська народна партія – дедалі більше орієнтується на співпрацю з Віктором Ющенком, а інша –Народний рух України – на спіправцю з БЮТ.

Тому нічого дивного в блоці «Наша Україна – Народна самооборона» не відбулося. Кожна з його складових – а їх було три – так само, як і напередодні минулих виборів, визначатиметься окремо.

Чи можливо, що на дострокових виборах, якщо вони таки будуть призначені, ми побачимо якихось нових політичних суб’єктів, які змогли б потрапити до парламенту?

Як на мене, найнеобхідніше і найкорисніше для нашої держави – це поява нових політичних сил, нових імен і найважливіше – нових політичних смислів. І саме тому я надаю так багато уваги питанню виборчої системи – адже зараз будуть намагатися зробити все, щоб унеможливити саму таку появу.

Якщо вибори проходитимуть за нинішнім законодавством, то спроби створити нові проекти будуть. Але зіркова хвороба багатьох наших політиків, про яку ми вже згадували, може стати причиною того, що таких проектів буде занадто багато. Вже зараз чутно, що Гриценко сподівається, що під нього зроблять якийсь новий проект, Яценюк думає, що якийсь новий проект повинен бути під нього, можлива поява якогось регіонального проект а ля «Блок Черновецького». Як на мене, то певні шанси має і «Свобода» – хоча мені здається, що найбільше можливостей вона має не так на парламентських виборах, як на місцевих: у деяких західних областях вона може навіть позмагатися за лідерські позиції. Тобто певний шанс буде – це безперечно. Але для того, щоб цим шансом скористатися, політики повинні розгортати свої проекти не за три місяці до виборів, а вже зараз. І їхні думки повинні бути скеровані не на пошуки харизматичного лідера, а на пошук нових смислів – на те, чим вони відрізнятимуться у позитивний бік від вже наявних політичних сил.

У «Блоку Черновецького» таких питань, судячи з усього, не буде. Його смисл очевидно відрізняється від усіх існуючих на політичному ринку пропозицій.

Так, «Блок Черновецького» – це дуже технологічний смисл, технологічний підхід до виборчого процесу. І в цьому плані українцям потрібно навчитись дивитися на себе у дзеркало. Якщо вони хочуть критикувати владу, то треба дивитися, чи готові вони цю владу формувати, чи вони продавати готові свої голоси за якісь одноразові чи багаторазові подачки, дарунки, таке-сяке. Ми сподіваємося, що з’являтиметься критична маса людей, які усвідомлюватимуть, що від їхнього голосу щось залежить, і цим голосом вони бажатимуть впливати на владу. Хочеться вірити, що на якомусь етапі така критична маса буде сформована.

Якщо говорити про те, що свій проект треба розпочинати не за три місяці до виборів, а раніше, то попросив би вас оцінити перспективи Блоку Миколи Катеринчука, який заявив про себе на позачергових виборах у Києві.

До київських виборів Микола виглядав, звичайно, більш перспективно. Я не даремно називав його серед тих персонажів, з якими, як мені здавалось, потрібно було узгоджувати спільні дії і йти спільним блоком на київські вибори. На цих виборах Катеринчук, на жаль, показав, що він особисто виглядає привабливо, однак політична сила, яку він сформував чи яку він очолив, не відповідає тим уявам населення, яке голосувало за його виборчий список. Іншими словами, населення було певною мірою введене в оману: продукт пропонувався один, а після виборів він виявився з запашком. Тому щодо його перспектив – не знаю... У нас люди, в принципі, можуть наступати по кілька разів на граблі, і це, в першу чергу, питання до Миколи: чи може він змінитись, щоб його залучали тепер до інших проектів.

До «Самооборони» ви його ще раз залучите?

Катеринчук в перший же день після виборів не записався до групи «Народна самооборона». На етапі створення «Самооборони» він був з нами, а вже у нашій депутатській групі він не був жодного дня. Розмовляти з ним можна, розмовляти потрібгно. Але для цього політик повинен показати, що він готовий до внутрішніх змін.А для цього ми повинні побачити приклади його іншої поведінки.

Що ви маєте на увазі?

Якщо говорити конкретно про Миколу, то він повинен показати, що готовий формувати команду на ідеологічних підставах, а не на інших.

«СЦЕНАРІЙ РЕВАНШУ «РЕГІОНАЛІВ» ВИГЛЯДАЄ ДОСТАТНЬО РЕАЛІСТИЧНО»

Нещодавно Юрій Луценко заявив, що «Народна самооборона» за жодних обставин не підтримає імпічмент Президента Віктора Ющенка. Чи не занадто передчасною, чи не занадто сміливою є ця заява?


Очевидно, в даному випадку заява Юрія Луценка робилася для того, щоб підтвердити самостійність свого політичного шляху і спростувати закиди, які робилися деякими оглядачами – мовляв, Луценко і «Самооборона» є молодшими партнерами БЮТ, а БЮТ з Партією регіонів можуть ініціювати імпічмент Президенту. Може, це і передчасна заява, але її було зроблено для того, щоб засвідчити його самостійність як політичного гравця.

Тобто насправді ви можете проголосувати за імпічмент Президенту, якщо для того будуть достатні підстави?

Будемо сподіватися, що Віктор Ющенко не зробить таких кроків, які можна буде трактувати як національну зраду. А інших можливих причин, щоб голосувати за імпічмент, просто не буде. Будь-які технологічні спроби імпічменту тільки тому, що у двох фракцій є більшість голосів, і їм не подобається прізвище, манера чи піджак конкретного Президента підтримані нами бути не можуть.

Зараз ситуація в країні складається так, що нібито є один прозахідний кандидат на президентські вибори – Віктор Ющенко. І кажуть, що зараз відбувається певний кастинг за увагу Кремля між Януковичем, Тимошенко і Литвином. Вони нібито борються за підтримку Росії, щоб потім, у ході виборів монопольно розігрувати «східну карту» протиставлення двох Україн. На вашу думку, це реальність чи фантазія?

Все набагато складніше. Я виступаю за євроатлантичну інтеграцію, але дозволяю собі критикувати Віктора Ющенка, якщо він робить кроки, які не сприяють єдності нації чи тій самій євроатлантичній інтеграції. Тимошенко до останніх днів теж вважалася прозахідним політиком. Але потрібно розрізняти гасла і діяльність. Тому що для успішної євроатлантичної інтеграції не завжди про неї треба багато говорити – потрібно щось робити на практиці. Я не раз критикував Бориса Тарасюка у його бутність міністром закордонних справ, хоча він вважається великим євроатлантистом. Два роки тому він казав, що за три роки Україна вступить до НАТО, що очевидно не відповідало дійсності. Такими заявами він тільки віддаляв нас від мети. То були заяви для голови партії НРУ, а не для міністра, який володіє, зокрема, соціологією на цю тему. На жаль, до вступу до НАТО Україна була ближча при Кучмі, ніж при Ющенку. Леонід Кучма не дозволяв собі різких заяв, але саме при ньому була ухвалена Концепція зовнішньої політики України, де навіть рік інтеграції було чітко вказано.

Деякі речі треба робити тихіше і спокійніше. Тому називати Ющенка найбільш прозахідним політиком через те, що він про це більше за всіх говорить, я б не наважився. Мені здається, що політики, які у нас прийшли до найвищих посад, виявилися не дуже готові до роботи. Важка дуже шапка Мономаха, вона не для всіх. Деякі політики просто не справились з відповідальністю. Адже якщо дехто гарно працює на посаді керівника середньої ланки чи навіть керівника уряду, то це зовсім не означає, що він буде гарним Президентом. Це реальність. Але, в той же час, це не означає, що його опонент буде кращим.

Зараз багато говорять про те, що Партія регіонів і БЮТ начебто домовились про спільне внесення до Верховної Ради проект змін до Конституції, після чого «сильним» прем’єром нібито має стати Юлія Тимошенко, а дещо «послабленим» Президентом, за її підтримки, Віктор Янукович. Чи можлива реалізація такої стратегії, і чи добре це для держави?

Ющенко, Янукович і Тимошенко є політиками амбіційними. За ними стоять великі політичні та фінансово-промислові сили. Союз на рівних між такими політиками рано чи пізно призводить до спроби когось із них стати на чолі. Знаючи Юлію Тимошенко, слабо віриться що вона, навіть тимчасово пішовши з кимось на компроміс у розподілі повноважень, не захоче, не спробує й не зможе стати одноосібним лідером. Про це мав знати Ющенко, коли йшов з нею в спілку. Він мав розуміти, що рано чи пізно Юлія Тимошенко захоче стати лідером.

Аналогічне чекатиме Януковича, якщо у таку спілку увійде він. Якщо йому буде достатньо вручати вірчі грамоти, тоді весь бізнес і його політична сила переорієнтується на більш сильного. Адже політикум та бізнес, які стоять за Партією регіонів, поважають силу.

Тому за таким сценарієм рано чи пізно буде розрив. Мені здається, от що було б, якби БЮТ та Партія регіонів сформували коаліцію, зазнавши при цьому певних електоральних втрат. Якби зміни до Конституції були внесені, а спікера Яценюка на перехідний період змінили б на Януковича з перспективою його балотування на пост Президента, ніхто б не завадив «регіоналам» місяці за три здійснити спробу реваншу. У них могло б вистачити голосів, аби скинути прем’єра з посади. Так, Партія регіонів не мала для цього голосів за часів демократичної коаліції, проте за декілька місяців спілки БЮТ та Партії регіонів після початку протиріч між ними за відставку Тимошенко проголосували б і «регіонали», і Блок Литвина, і комуністи, і переважна більшість НУНС, яка вважатиме, що лідер БЮТ їх просто «прокинув». Після цього Юлія Тимошенко опинилася б у важкій ситуації опозиції у парламенті та зі значними електоральними втратами. Частина її виборців їй точно не вибачить спілку з Партії регіонів – ці люди перейшли б до «Нашої України». У такому випадку, під час президентської виборчої кампанії Тимошенко не змогла б перемогти Януковича – багато патріотично налаштованих громадян просто проголосують проти обох у другому турі.

Такий сценарій реваншу «регіоналів» виглядає достатньо реалістично. Апетит приходить під час їжі. На цей момент їм може видаватися достатньою часткова влада, але пізніше їм захочеться оволодіти всією. Сумніваюсь, що їм хотітиметься вручати грамоти дипломатам – Партія регіонів захоче мати доступ до промислових і силових міністерств.

Спрогнозуйте, чого нам чекати в короткостроковій перспективі, наприклад, до Нового року?

Думаю, цього не знають ані Ющенко, ані Тимошенко. У кожного з них є по кілька сценаріїв, але вони не знають, по якому шляху піде Україна. Можливі всі варіанти – і перевибори, і відновлення коаліції, і коаліція Партії регіонів та БЮТ.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Прощання із коаліцією: поховані ілюзії та невиправдані амбіції 
  ·  Яценюк оголосив про смерть коаліції. Всі очікують нової… 
Погляд
  ·  Чи народиться в Раді нова коаліція? Думки експертів 
  ·  Зараз відбуваються переговори всіх з усіма: думки політологів 
Поступ у Львові
  ·  Львівщиною керуватимуть нові люди 
  ·  15-й Форум видавців у Львові: перемоги і здобутки 
  ·  "Битва за Львів" переросла у сутички 
  ·  Німці допомагають Львову вирішити проблеми з безпритульними тваринами 
Поступ з краю
  ·  Богатирьова стала ворогом Тимошенко і Януковича 
  ·  Якби вибори до Верховної Ради відбулися у неділю... 
  ·  Бюджет-2009 вже ухвалений Кабміном і зареєстрований у ВР 
Поступ у світі
  ·  Лавров визнав "надмірності" під час війни в Південній Осетії 
  ·  Президент і опозиція Зімбабве поділили владу 
  ·  У Австралії шістьох мусульман визнали винними в тероризмі 
  ·  Півмільйона китайців евакуйовані через наближення тропічного шторму 
Політика
  ·  Кремль погрожує Ющенку шлагбаумом 
Аналітика
  ·  Третій не зайвий 
Точка зору
  ·  Олесь Доній: «На окрему позицію потрібно наважитись» 
Тема
  ·  У Тимошенко і Литвина винайшли кару за паспорт без тризуба 
  ·  Репортаж з похорону коаліції (ФОТО) 
Спорт-Поступ
  ·  Україна наразі четверта за кількістю медалей на Паралімпіаді 
  ·  Кубок України: "Карпати" сходять з дистанції, а ФК "Львів" продовжує боротьбу 
  ·  Львів'янин Андрій Котельник захистив титул чемпіона світу з боксу у бою з японським ірокезом (ФОТОРЕПОРТАЖ) 
Пост-Factum
  ·  Американка поступила в школу, використовуючи документи дочки 
Кримінал
  ·  У Львівській області 20-річна дівчина вкрала авто у таксиста 
  ·  Шахрайка "напустила туману" львів'янці і винесла з її квартири гроші та золото 
  ·  Чоловік «здав» правоохоронцям власну жінку, яка на смерть збила пішохода 
КуПол: Новини
  ·  На Львівщині затримали 54 нетверезих водіїв 
  ·  У Рівненській області викрили порноділків 
  ·  У Львові буде створено Меморіал пам’яті жертв окупації 
postup.in.ua
  ·  Що пишуть про Україну англомовні ЗМІ 
  ·  Грамотное восстановление данных 
  ·  Юбилейное холодное оружие памятный подарок 
  ·  Вклады в Екатеринбурге — стабильный и надежный доход 
Сьогодні у світі
  ·  Цікаві новини у світі