Сьогодні виповнюється 190 років від дня народження поета і маляра Тараса Шевченка
Універсальна особистість митця-романтика, якого вважають основоположною постаттю української національної культури, на початку березня в епіцентрі уваги. Нині він -- палітра від символу до бренду різномастим паразитам. Політична наелектризованість довкола його імені усе ще іскриться, викрешуючись від зударів із збронзовілим ідолом державницької ідеології. Живе діткнення до його творчості усе ще чомусь наражається на табу в той час, як апарат суспільного насильства успішно використовує його -- вродженого бунтаря -- як патентований засіб для придушення будь-якого інтелектуального спротиву.
В один з перших днів холодної та сніжної львівської весни, а саме 6 березня, у "Старушці" (Палац творчості такий біля Головного двірця) відбувся Granny's Fest II, що по-нашому називається не інакше, як "Бабусин фестиваль". Щоправда, та бабуся має бути у чорному пальті та з косою в одній руці, бо музичні твори, які колективи виконують на цьому фестивалі, за тематикою та характером можуть конкурувати з мелодійним цвіркотінням сотні бензопил "Дружба"...
Отож п'ять найбрутальніших груп і показали львівській публіці, що таке справжній дез-метал. Львівських колективів було там два -- Ambivalence(psycho-death) та Dogma (melodic-death). Інші групи приїхали не тільки з інших міст -- Mental demise (brutal-death-grind, м. Лисичанськ); Globalised abstruse(brutal-death; м. Бурштин), а й із сусідньої країни -- Parricide (Польща). Щодо назви хлопців з Бурштина, наперед мушу попросити вибачення: через надскладну в'язь шрифту їхнього логотипа я міг дещо й наплутати, але про що йдеться: чи про глобальну обструкцію, чи про абстракцію -- сам чорт копито вломить!
Відразу попереджаю: Joss Stone -- не якась чергова поп-зірочка з конвеєрними пісеньками, яка не здатна зробити щось людське, як багато хто вважає. Тому й кажу: це не так. По-перше: цій малолітній особі за місяць виповниться лише 17 років (хоча побачивши її вперше, я подумала, що їй десь так під 25). По-друге: Джосс -- англійка, але співає соул, автентичний, з американською традицією, і співає зовсім незле, а так, що люди, які лише чують її, запросто можуть подумати, що це не 17-літня білявка з округлими щічками, а чорношкіра соул-діва з Нового Орлеану чи Г'юстона.
"Її голос -- це дарунок з небес. Він зовсім не відповідає її віку", -- каже Betty Wright, кобіта, що допомагає записувати їй альбом. Joss чудово натренувала голосові зв'язки, але власних пісень писати поки що не навчилася. За допомогою до сучасних композиторів теж не зверталася, тому оперує тільки "класичним" матеріалом.
