Наш Татусько зараз як дівка при надії. Надія називається – виношування престолонаслідника.
Правда, дівці трохи легше, не так уже й довго з бжушком ходити, а от Гарантові – ще цілих два роки. Головне, що акт запліднення відбувся і, здається, щасливо. Лишилося тільки зачекати на урочистий обряд обрізання. Мається на увазі пупа.
Звичайно, найпростіше було б просто клонувати Татуська, оголосивши його новим Татуськом-3. Тобто ніби тим самим, а ніби вже й не тим. Минулого ж разу номер пройшов на ура – народ кинувся, шо дурний, вибирати оновленого Татуська-2 перед загрозою червоного реваншу. Нашим галичанам якось і на думку не спало, що тоті червоні пугала навіть не мріяли захопити владу, бо що би вони тоді з нею робили? Як пояснили б народові, що комуністи нічого уже не можуть подіяти із развітим капіталізмом з тієї простої причини, що вже вся їхня родина – і діти, і внуки – надійно обжилися в посольствах, торгових представництвах, на фірмах і фірмочках. Що ж тепер їх звідти силою виколупувати, щоб нарешті – кожному по рівну і за потребою? Не вийде. |
