|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
Театри: співпраця чи конкуренція? |
|
|
| Надія СЛОБОДЯН |
| |
Приємною новиною потішило поціновувачів театрального мистецтва творче об'єднання "Театр у кошику", оголосивши, що завдяки великодушним запросинам режисера театру "І люди, і ляльки" Олега Новохацького вже від кінця тижня вистави "кошиківців" можна буде систематично переглядати на мікроскопічний сцені перед більш ніж камерним залом на 30 крісел за адресою: вул. Фредра, 6!
Адже останнім часом, на жаль, складалося так, що ознайомитися із роботою цього непересічного мистецького колективу було практично ніде. І це у Львові, з його амбіціями на споживання високо інтелектуального мистецтва та десятком спеціально оснащених сценічних майданчиків! Важко повірити в те, що всі вони можуть похвалитися аж таким ущільненим розкладом вистав. Принаймні традиційний театральний вихідний -- понеділок -- точно залишається неанґажованим днем, який би міг стати календарним простором для театру без даху, який за свою історію вже звик працювати в різних орендованих приміщеннях. Зокрема, у Львівському духовному театрі "Воскресіння" та Львівському театрі ім. Лесі Курбаса, у яких під час пауз у роботі господарів "Театр у кошику" не давав зарости стежкам, якими звикли прошкувати львівські театрали. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Відкриваючи златі врата |
|
|
| Богдана БОДНАР |
| |
У вас ніколи не було відчуття, що ніби й свята яскравим калейдоскопом чи вихором промайнули, а в серці якась пустка? Чогось благословенного, світлого, від якого оживає душа не відбулося. Свято шумливе, але неосвячене якимсь, хоч би маленьким промінцем власне духовного очищення.
Майже весь січень ми святкували, і прийшли до нас " три празники в гості", але якогось відчуття духовного піднесення не було. Скидала це на суєтність нашого життя, аж поки в неділю не опинилася біля ліфта традиційно брудного львівського під'їзду на вулиці Січових Стрільців, рука простягнулась до світелка, яка давало надію на приїзд ліфта, а очі перехрестились поглядом з маленьким паперовим ангелом, який кликав у височінь, на останній поверх, на зустріч із творчим об'єднанням "Майстерня пісні".
І вмить зник страх, що ліфт зупиниться десь між поверхами, і з'явилось якесь дивовижне відчуття свята. В дверях -- шаленство гуцульських музик, які вітали кожного, хто переступив поріг, і чарка за свята. А далі -- пустота величезної кімнати зі світлинами гуцулів на пюпітрах і стінах, телевізор, який беззвучно відтворює репетиції "Майстерні пісні", і відгомін вітальних пісень, що звучать для нових гостей, що прибувають і прибувають, інколи вони перериваються колядкою. Усі чекають у невизначеності: а що далі? |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
