У липні виповнюється п'ятдесят років з дня народження Віталія Малахова -- заслуженого діяча мистецтв України, директора, художнього керівника Київського театру на Подолі. Він майже хлопчиськом увірвався в український театральний світ, щоб на роки залишитись театральною леґендою. Його вистава "Казка про Моніку" змушувала театралів з різних кінців країни поспішати у Київ, щоб потрапити у крихітне приміщення і побачити, як чудодіють Люба Куб'юк, Анатолій Хостікоєв, Олександр Ігнатуша. Це був їх зоряний час.
Львів -- Кросно -- Жешув -- Краків -- Катовіце -- це етапи життєвої мандрівки Войцеха Кіляра, яку ми відтворюємо цими днями. Місто дитинства, де пережив радянську та німецьку окупацію, він разом із матір'ю залишив 60 років тому, напередодні повторної радянської окупації. На своїй життєвій дорозі вздовж південних кордонів Польщі мав щастя потрапити під крило харизматичних педагогів: Казімєжа Мірськєго в Жешуві, Марії Білінськєй-Регеровей і Артура Малавськєго в Кракові, Владислави Маркєвічовни і Болеслава Войтовіча в Катовіцах. Із двох музичних стежок, якими йшов, -- гра на фортепіано та компонування -- остаточно обрав завжди ближчу серцю композицію.
