Один високопоставлений підприємець на питання "Чи задумувалися ви про відставку?" відповів: "Практика показує, що про відставку задумуєшся не ти, а хто-небудь інший". Часом ви навіть не підозрюєте, скільки людей переймаються тим, як домогтися вашого звільнення. Прем'єр-міністри, міністри та губернатори періоду української незалежності є найкращою ілюстрацією цієї тези.
І, навпаки: відставка, яка виходить від вас особисто, це еталонна і, можливо, моральна якість управлінця, одне з найбільш відповідальних рішень, над яким ви мали б задумуватися по суті від часу обіймання посади. У політиці людина, яка ніколи не задумується про власну відставку, -- є авантюристом, що має схильність перерости у тирана. Тому-то тирани налаштовані правити довічно (Мао Цзедун, Фідель Кастро Рус, Сапармурад Ніязов, Олександр Лукашенко -- які різні країни, але які схожі за своїми прагненнями диктатори). А демократичні лідери, здається, залишають свої посади завжди передчасно (Імре Надь, Мілован Джілас, Олександр Дубчек, Станіслав Шушкевич). Замало вчасно прийти у політику, треба вміти ще й вчасно із неї піти -- хоча б для того, щоб колись знову повернутися. |
