|
Львівський балак мав свою специфіку. Одне й те ж слово по-львівськи означало одне, а по-українськи -- щось інакше. Ніхто у Львові не говорив, що йде на прогулянку. Яка там прогулянка? Тільки -- на прохід. Тому-то й Іван Крип'якевич назвав свою книгу "Історичні проходи по Львову". Але якщо ви подумаєте, що львів'яни не вживали слова "гуляти", то дуже помиляєтеся. Вживали, але в значенні "танцювати". І якби ви раптом опинилися в часи прабабці Австрії чи бабці Польщі на якомусь балу, а до вас підплила молода панна і поцікавилася: "А чому то пан не гуляє?", ви вже знаєте, що відповісти. |
