Переконаний, що більшість 18-20-річних про нього навіть не чули. У них є свої кумири -- з примітивним, але "розкрученим" попсовим репертуаром, багатомільйонними гонорарами, розкішними віллами та автами, "прикидами" від наймодніших кутюр'є... В епоху жорстокого прагматизму стали смішними, неактуальними і нецікавими Романтики, що закликали до простого людського порозуміння. Їм не вдалося змінити цей світ на краще, навпаки, він став ще жорстокішим і небезпечнішим. Але їх уже ніхто не хоче чути. І вони помалу відходять у Вічність, до кінця не вислухані та мало кому зрозумілі: Джим Моррісон, Джиммі Хендрікс, Фредді Меркурі, Джон Леннон, Джордж Гаррісон, Віктор Цой, Курт Кобейн...
Чи не хотіли б Ви цього вечора поговорити відверто про еротику? Увагу цим речам ми приділяємо тільки в формі інкогніто. Або говоримо "про це" з іншими тільки жартома. Ні в школах, ні у вищих навчальних закладах не заведено розмовляти ні про сексуальну культуру, ні про еротику, ні про щось таке пікантне, після чого кожен чоловік у громадському транспорті був би зобов'язаний звільнити місце для жінки. А жінка, скажімо, навчилася б гарно й мило дякувати або відмовляти.
Ось уже майже прийшли до нас "три празники в гості". Ми наколядувались, насвяткувалися. І, схоже, навіть втомилися від цих безконечних святкувань. Втомилися і актори, їм, може, і не вдалося достатньо посвяткувати зі своїми родинами, бо треба було розважати інших. Така вже акторська доля. У свята їх переважно чекають мандри. Вони мріють про тихе родинне товариство біля святкового столу, а їх чекає багатолюддя. Актор -- залежна професія. Мрієш про одне, а тебе чекає зовсім інше. Ти впевнений, що створений для ролі Гамлета, а режисер бачить тебе Івасиком-Телесиком. І дай тут собі раду! Вічне незадоволення і внутрішня нереалізованість! Можливо, через таку нереалізованість актори шукають себе в інших жанрах.
