|
|
|
|
Арт-Поступ »
СВЯТКУЄМО
|
|
|
|
|
"Дзига" forever |
|
|
| Наталка КОСМОЛІНСЬКА |
| |
Сьогодні здається, що "Дзига" була у Львові завжди. А порахували -- лише десять років. І то -- це від моменту запліднення рахували: 1992 рік -- це другий нетрадиційний фестиваль "Ви-Ви-Х". Тоді, коли півміста розмалювали різними прикольними гаслами: трамваї, проспект Свободи, будинок № 10 на площі Міцкевича, який потім львів'яни так і називали "вивихнутим", -- а тепер інші львів'яни будують на його місці архітектурно-вивихнуту потвору... Коли вперше студентська й інша молодь отримала у своє повне "вивихання" увесь центр і "вивихалась" донесхочу.
З того часу пішло-поїхало: фестиваль "Українська молодь Христові" на Кайзервальді , музично-літературний проект "Є", всеукраїнська виставка "Еротична Образо Творчість -- 95", проект "Дзвінкий вітер", всеукраїнська виставка малярства на склі "Три виміри: Вчорашнє, Сьогодення, Завтра", всеукраїнський фестиваль ковалів "Галицька імпреза", міжнародна виставка міні-текстилю, річний міжнародний Арт-проект "Гранди мистецтва", літературно-музичний проект "Вогні великого міста", проект "Екологія 3000", проект "Новий-Ноїв Ковчег", україно-польський фестиваль "Jazz bez...", фестиваль "Слухай українське", проект "Мультимедійна енциклопедія"... |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Окрилені Лесиним словом |
|
|
| Галина КАНАРСЬКА |
| |
У Львівському міжобласному відділенні Національної спілки театральних діячів України відбувся відбір конкурсантів для участі у VII Всеукраїнському конкурсі професійних читців імені Лесі Українки.
На попередніх конкурсах наш регіон був представлений митцями, які сьогодні добре відомі театральному глядачеві. Це й Ірина Шостак, і Лідія Данильчук, і Олег Стефан, і Ірина Швайківська, і Інна Павлюк... Для багатьох з них конкурс став своєрідним поштовхом для "проростання" у творчість Лесі Українки. Ліда Данильчук з режисером Іриною Волицькою у "Театрі в кошику" послідовно творять світ інтелектуального театру Лесі Українки. Вистави "На полі крові" й "Одержима" є яскравим цьому підтвердженням. Видається, що і акторка, і режисер ще неодноразово повертатимуться до творчості Лесі Українки. Олег Стефан має щастя в Львівському театрі ім. Леся Курбаса "купатися" в драматургії Лесі Українки. "На полі крові", "Йоганна, жінка Хусова", "Камінний господар" -- ось твори, в яких знаходить своє натхнення Олег Стефан. Кого б він не грав: чи Хусу, чи Юду, чи Дон Жуана, -- він залишається вірним романтичному піднесенню Лесиного слова, її екзистенційності і її філософським сентенціям. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Кілька думок з мазепинської виставки |
|
|
| Андрій ДОРОШ |
| |
Одним з уроків, який дало нам двадцяте століття, доведено, що легше розхитати у людині спадковість, ніж перемінити у неї стереотипи мислення. У нашому випадку це стосується навіть освічених наддніпрянців, і не тільки їх, коли заходить мова про гетьмана Івана Степановича Мазепу -- зрадника і запроданця.
Для початку пригляньмось уважніше, яким способом закладалися фундаменти під такі штампи. Беремо другий том "Каталогу стародруків, виданих на Україні" (Київ, 1984) і знаходимо, що з тринадцяти назв друкованої продукції, яка з'явилась протягом 1709 року, десять так чи інакше прославляють "Полтавскую викторию над войсками свейськими". Навіть у Львові, в мурах друкарні братчиків постав "Вінець побіди" -- панегірик О. Меншикову, вочевидь за те, що у 1706 році звільнив місто від постою російської армії, у порівнянні з якою безчинства шведів здавалися галантними жартами. Від того часу і розпочав свою мандрівку штамп про шведів-ворогів і їх прихвосня, малоросійського гетьмана-зрадника Мазепу, який різними способами, часом зі залученням дуже непересічних обдарувань (згадаймо хоча б пушкінську "Полтаву"), протягом майже трьох віків прополіскував мозкові звивини мешканців усього "государства российского". |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
