18 грудня, у переддень нашого святого Миколая, усі толкієномани (і толкієноманьяки), а також інші пошановувачі гарного кіно отримали очікуваний подарунок -- на екрани вийшла друга частина трилогії "Володар перснів" під назвою "Дві вежі". Ми знову тамуємо подих в очікуванні побачити на екранах те, що сотні разів бачили в умах, читаючи книги загадкового оксфордського професора Дрз. Р. Толкієна.
Справді загадкового, адже трилогія (а також інші книги цього автора) розбудовуються зі середини, це немовби світ, що розгортається перед очима мандрівника-чужинця. Перипетії головних героїв, попри всю їх вразливість, складають враження якихось технічних ходів, завдяки яким пізнаємо різні закутки отого "Середземелля". Толкієну аж ніяк не йдеться про оживлення, "нове одухотворення" того давнього фольклорного світу, котрий був предметом його наукової спеціальності. Радше йому важливе саме розказування історій. Це те, чого так бракувало сухим академічним статтям. |
