 19 вересня в своєму Twitter президент Російської Федерації Дмитро Медведєв написав: "Про поїздку до України. Не можу забути радісні очі тисяч людей, що зустрічали нас в Глухові. Дуже добрі емоції. Це треба цінувати політикам". Російський гарант залишився задоволений візитом в нашу країну. Вони тепло поспілкувалися з українським президентом Віктором Януковичем. Але, не дивлячись на таку "душевність" між першими особами України і Росії, російська влада відмовляється пом'якшити свої позиції по ряду україно-російських проблем. Причина такої поведінки північного сусіда проста. Кремль побоюється повторення білоруської ситуації, коли компліменти президента Білорусії Олександра Лукашенко обійшлися Москві в багато мільйонів доларів, але при цьому з білоруської сторони не було зроблено жодної поступки.
Теплі слова
Автопробіг, в якому брали участь російські і українські екіпажі, був присвячений сторіччю автомарафону Київ-Санкт-Петербург на приз імператора Миколи II. За словами Януковича, український і російський президенти запланували його ще під час спільного святкування Дня Перемоги. "Ми задумали цей автопробіг ще ранньою весною", - поділився з журналістами Янукович.
Як результат – Янукович і Медведєв встигли тісно поспілкуватися. І до автопробігу, і під час. Поговорили про все. У тому числі і про спрощення перетину кордону для громадян Росії і України. "Нам потрібно зробити так, щоб наші кордони були якомога комфортніші для наших громадян, і щоб вони сприяли лише порядку", - сказав український президент 17 вересня. "Потрібно мати нормальні комунікації, це не тільки дороги, це ще і можливість спокійно перетинати кордон", - підтримав його російський колега і повідомив, що наступного дня глави держав продовжать вирішувати наболілі проблеми двох країн. "Ми продовжимо обговорення російсько-українських відносин, поговоримо про все: про економіку, про соціальну сферу, про культуру, про гуманітарну співпрацю", - сказав Медведєв. Від перших осіб держави не відставали і чиновники рангом нижче. "Наше завдання, завдання уряду і Міністерства зробить все можливе, щоб наша транспортно-дорожня інфраструктура відповідала європейському рівню. І в цьому напрямі на сьогодні ми ефективно працюємо. Ми не хочемо, щоб даний автопробіг був ударом по бездоріжжю і нехлюйству. Ми хочемо, щоб даний автопробіг символізував успіх, а також встановлення дружніх відносин між людьми", - сказав на концерті під час автопробігу в Києві заступник міністра транспорту і зв'язку Олексій Баранів.
Атмосфера автопробігу сприяла "душевності" не тільки політиків, але і акул крупного бізнесу. Так, представник "Газпрому" Сергій Купріянов, поздоровляючи учасників з фіналом автомарафону, відмітив: "Сподіваємося, що такі події, як ця стануть однією з багатьох чудових подій, які не роз'єднують, а зближують наші держави і народи". Такий тон одного з топ-менеджерів "Газпрому" міг би обнадіяти. Якби не одне "але". Раніше ця компанія зайняла вельми жорстку позицію відносно "Південного потоку" і об'єднання НАК "Нафтогаз України" і ВАТ "Газпром". І позиція ця Україні невигідна. Та і російське політичне керівництво теж не настроєне робити поступки нашій країні. Не дивлячись на теплі слова президента РФ, російський уряд не згідний демаркувати кордон в Керченській протоці так, як було при СРСР і як нині вигідно Україні. "Душевність" Медведєва йде рука в руку з жорсткістю прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна і глави "Газпрому" Олексія Міллера. І це зрозуміло. Росія не хоче у котрий раз пошитися в дурні.
"Обпікшись" на Білорусі, "дмуть" на Україну
"Південний потік" – проект російського газопроводу в обхід України вже не перший день турбує українську владу. При цьому, Російська Федерація вустами своїх офіційних осіб не перестає запевняти – це проект не направлений проти України. "Мета "Південного потоку", яким займається Російська Федерація разом з своїми партнерами, дуже проста, – підвищити енергетичну безпеку Європи. Реалізація даного проекту не означає, що сьогоднішня влада України розглядаються як ненадійний партнер в газовій сфері. У нас навіть думок таких немає. Досягнуті весною цього року домовленості підтверджують якраз зворотне", - сказав 19 вересня міністр закордонних справ Російської Федерації Сергій Лавров. Його український колега Костянтин Грищенко, навпаки, вважає такий проект небезпечним для України. "Ми розраховуємо, що сила аргументів, аналіз цієї ситуації підведе наших російських партнерів до усвідомлення того, що не варто вкладати багатомільярдні інвестиції в проект, який не має ні політичного, ні економічного обґрунтування в нинішніх умовах", - сказав Грищенко.
Не обійшов Лавров і питання, пов'язане з газотранспортною системою України. "Що стосується співпраці по газотранспортній системі України, то з даного питання між нашими відповідними міністерствами і газовими компаніями ведуться переговори. Вони розглядають це професійно, на основі економічної доцільності, з урахуванням всіх чинників, які звичайно беруться до уваги в такого роду справах. Переконаний, що наша взаємодія з цих питань продовжуватиметься і далі таким же чином", - відмітив російський міністр. При цьому, політичне керівництво Росії, безпосередньо зацікавлене в "Південному потоці" і в поглинанні "Нафтогазу", дало вже неоднозначно зрозуміти: будівництво газопроводу зупинять тільки в тому випадку, якщо Україна якнайскоріше зважиться на злиття НАК "Нафтогаз" з ВАТ "Газпром". Проте пізніше міністр енергетики РФ Сергій Шматко відмітив, що навіть якщо Україна і поступиться газотранспортною системою і "Нафтогазом", "Південному потоку" – бути. "Я вважаю, що нашим українським колегам потрібно звикнути жити в умовах конкуренції, в постійному ринковому середовищі", - сказав Шматко 16 вересня. Такої ж жорсткої позиції спочатку дотримувався глава "Газпрому" Олексій Міллер. А це означає, що газопровід в обхід України, який Росія будує спільно з французькою компанією Electrecite de France, буде все-таки побудований. Він обійдеться сторонам в 10 мільярдів доларів. Потужність нової газопровідної системи планується в об'ємі до 63 млрд. кубометрів в рік. Росія вже підписала угоди зі всіма країнами-транзитерами: Болгарією, Сербією, Угорщиною, Грецією, Словенією, Хорватією і Австрією.
Таким чином, в майбутньому Україна остаточно втратить важелі впливу на російську цінову політику у області енергоносіїв. Це стало зрозуміло вже зараз, коли "Газпром" озвучив ціну на газ для України. Вона залишилася без змін. Проте, українське керівництво упевнено, що ціну на такий важливий для України енергоносій вдасться понизити. "У нас абсолютно надійна фінансово-економічна ситуація, економіка почала виходити з кризи, у нас є ресурс часу і у нас з'явилися козирі для переговорів з Москвою", - сказав український прем'єр-міністр Микола Азаров в п'ятничному ефірі телеканалу "Інтер". Проте, судячи із заяви Лаврова, яка прозвучала пізніше, ніж заява Азарова, козирі у української влади якщо і є, то вона їх поки не використовує.
Що стосується Керченської протоки, то і тут ситуація далеко не ідеальна. Російський посол в Україні Володимир Єльченко сказав, що відносно даної проблеми "позиції Росії і України вельми далекі". 19 вересня його підтримав і російський міністр іноземних справ Лавров.
Подібна політика РФ викликає аналогію з проблемами в російсько-білоруських відносинах. Мінськ багато років демонстрував прихильність до РФ, говорили навіть про створення єдиної держави Білорусії і Росії. Під цю справу, "старша" сестра видавала "молодшій" кредити. Але далі розмов про "Союзну державу" справа не пішла. Більше того, білоруське керівництво посилено і досить успішно перешкоджало російській економічній експансії в республіку. Росія не одержала навіть "моральної" компенсації за невдачі на "білоруському фронті" в зовнішній політиці. Олександр Лукашенко після війни в Грузії в 2008 році так і не визнав на офіційному рівні Південну Осетію і Абхазію, зберігши таким чином поле для маневру у разі ускладнення відносин з Росією. А вони не забарилися ускладнитися – втомившись від невдалих спроб оволодіти нафтотранспортною системою Білорусі, Росія спробувала достатньо жорстко натиснути на республіку. У відповідь одержала жорстку відповідь білоруського президента. Після того, як Лукашенко за допомогою фільму на НТВ спробували натякнути, як можуть вибудовувати відносини з керівництвом колишньої "сестри", Білорусь і зовсім зайняла опозицію по відношенню до Росії. Лукашенко не тільки прийняв у себе президента Грузії Михайла Саакашвілі, але і почав жорстко критикувати зовнішню і внутрішню політику колишніх союзників. Мінськ навіть дозволив собі критикувати в європейському ключі політику Росії в Чечні. Так, лідер невизнаної республіки Ічкерія Ахмед Закаєв був названий білоруським телебаченням "главою Чечні".
Росія справедливо побоюється подібного варіанту розвитку подій і в Україні, де представники крупного капіталу – одвічні конкуренти російських компаній. Українським металургійним баронам, що мають важелі впливу на президента і уряд України, поглинання української ГТС і втрата Україною важелів впливу на Росію в питанні формування цін на газ загрожує поразкою в боротьбі з російськими металургійними компаніями, що мають сильне лобі в уряді РФ. Саме тому, при всій своїй благодушній риториці, Росія жорстко обороняє свої економічні інтереси і не згодна ні на найменші компроміси. |
