 Василю Косіву лише 32 роки. Він прийшов у Львівську міську раду на посаду гуманітарного заступника мера із посади завідувача кафедри графічного дизайну Львівської академії мистецтв. Як цілком нова для чиновницького середовища людина пан Косів має свою думку про те, що відбувається у львівській культурній сфері. Своїм баченням культурних проблем чи не наймолодший в історії міста заступник мера поділився з читачами "Поступу".
- Пане Косів, Ви потрапили в команду Андрія Садового ще до виборів. Як це сталося і чому Ви погодилися піти з мистецької, викладацької роботи на управлінську?
- Під час виборчої кампанії Андрій Садовий збирав ради експертів у кожній із галузей. Мене запросили на один із таких "круглих столів", потім були й інші зустрічі з різними людьми. Я досить різко висловлювався про ситуацію у львівській культурі, яка, на мій погляд, не відповідає статусу нашого міста. А крім того, я постійно говорив, що тезу Андрія Садового про те, що Львів має бути містом № 1 в Україні, можна реалізувати тільки тоді, коли Львів буде культурною столицею України.
Ми, на жаль, програли конкуренцію іншим містам щодо промисловості і виробництва. Цією сферою, звичайно, треба займатися, однак при цьому думати й про інші цінності, інші галузі, у яких Львів може бути одним із перших. І це однозначно має бути культура. Тому що в Європі, наприклад, у великих промислових містах люди заробляють гроші, однак витрачати їх їдуть у Прагу чи Краків, які не славляться промисловістю. Культурна індустрія, або ж підприємництво у галузі культури приносить дуже великі прибутки. У ній залучено багато людей, створюється багато робочих місць. Доходи від цієї індустрії становлять значний відсоток ВВП країни. Я вивчав досвід Великобританії, там прибутки від культури становлять 9% ВВП. У нас, коли заходить мова про культуру, завжди говорять про недостатнє фінансування, залишковий принцип "нам би ще дати"... Люди навіть не розглядають можливостей заробляння на культурі.
- Але ж Вам як заступникові з гуманітарних питань доведеться опікуватися не лише культурою, а й школами лікарнями... Ви як людина мистецтва готові взяти на себе ці трохи далекі від мистецтва проблеми?
- По-перше, я не можу сказати, що я - людина мистецтва. Я займався арт-менеджментом, саме в цій галузі у мене було стажування у Сполучених Штатах. А крім того, проблеми освіти я знаю. Проблеми медицини, на мою думку, складніші, але тут я покладаюся на думку фахівців, експертів. Ми проводимо активні консультації про стан медицини у Львові і бачимо, що в різних містах стан медицини різний, незважаючи на те, що законодавство однакове.
- Ви як гуманітарний заступник, очевидно, братимете участь у підготовці до святкування 750-річчя Львова. Чи ознайомлені Ви з програмою святкування та чи будете вносити якісь свої корективи?
- Так, я ознайомлений фактично з усім, що було зроблено за цей рік. Це найважливіші заходи. Я можу сказати, що перенесення святкування з травня на жовтень було виправданим, адже в плані підготовки справді нічого не було зроблено. Є дуже велика небезпека, що так можна переносити свято і до Нового року. Тому зараз я почав працювати з оргкомітетом, вивчати фінансове підґрунтя концепцій, які були задекларовані. І, на мою у думку, основною реакцією цієї концепції мало б бути створення якихось культурних продуктів, які будуть присвячені не лише цьому ювілею, а які б залишилися у місті, за аналогією до площі Ринок, яку ремонтують лише тому, що потрібно ремонтувати, тому що відбувається 750-літній ювілей, тому що це потрібно Львову. Не варто при цьому створювати якийсь споживацький продукт, який можна було б спожити за один день: походити з кульками містом, послухати концерти, і все, майже нічого не залишиться. Є пропозиції створити якісь мистецькі твори та інші речі, які могли б залишитися надалі, адже це питання реклами, промоції міста, бо 750-річчя Львова - це насправді великий рекламний захід.
- А як щодо власне святкування? Яких заходів нам слід чекати саме у День Львова?
- Є презентаційний буклет, з яким можна ознайомитися в управлінні культури. Над заходами працював оргкомітет, зокрема пан Левко Захарчишин. Він презентував цю програму, збирав ідеї від громадськості. Там є багато концертів, спортивних заходів, а також виставки, експозиції у музеях. Тобто це все, що ми бачимо щороку на святкуванні Дня міста.
- Чи рекламуватимуть цю дату у туристичних путівниках, тобто чи робитимуть промоцію 750-річчя Львова в Україні і за кордоном для того, щоб сюди приїхало якнайбільше туристів?
- Я би все-таки змінив наголос. Знаєте, святкування 750-річчя - це все-таки святкування дня народження міста. Це важливо для мешканців Львова, для їхньої самоідентифікації як львів'ян. У нас має виробитися якась гордість, якесь особливе відчуття, якого зараз немає. Ми запросимо, звичайно, гостей, але 750-річчя - це свято для мешканців міста.
- І останнє: сьогодні на виконкомі говорили про ситуацію в Театрі для дітей та юнацтва. Яку позицію займаєте Ви у цьому конфлікті?
- Я, на жаль, мав змогу ознайомитися лише з позицією однієї сторони - говорив з виконувачем обов'язків головного режисера, а з директором у мене ще не було зустрічі. Я, на жаль, песимістично ставлюся до можливості порозуміння сторін, які протягом кількох років висунули один проти одного стільки звинувачень, що зараз працювати разом не можуть. Цю проблему загнано в глухий кут. Є пропозиція про реорганізацію або ліквідацію цього театру і створення нового. Тоді працюватиме конкурсна комісія і набиратиме або нових працівників, або тих самих. Але зараз, не поговоривши з директором, я нічого однозначно сказати не можу. |
Ось уже тиждень, як суд відновив на посаді звільненого ще в листопаді минулого року завідувача відділу допоміжних історичних дисциплін Центрального державного історичного архіву України у Львові. Згідно з рішенням суду, Іван Сварник отримає 4 499 гривень зарплатні за ті місяці та 3 тисячі гривень морального відшкодування. Кореспондент "Поступу" вирішила поцікавитися в пана Івана, як сприйняли його повернення колеги та дирекція ЦДІАЛ.
