|
|
|
|
Арт-Поступ »
БАБАЙ
|
|
|
|
|
Український сентиментальний детектив |
|
|
| Наталка СНЯДАНКО |
| |
Приводом для цієї статті стала книга Андрія Кокотюхи “Повернення сентиментального гангстера”, яка вийшла в київському видавництві “Факт”, а епіграфом могла б стати цитата зі статті Сергія Жадана про наступну книгу Кокотюхи “Нейтральна територія”. “Письменник Андрій Кокотюха, безперечно, виріс, – пише Жадан і пояснює: – Можливо, він колись доросте і до того, аби писати про “правду жизні” без домішок палп-фікшну – цієї дитячої хвороби лівизни в сучасній українській літературі. Тим більше, що як потверджує практика, дійсність виявляє певну недоречність як палпу, так і фікшну. І книги все одно читають друзі та родичі”.
Але мені ідеться не так про те, хороший чи поганий детектив написав Кокотюха, як про тенденцію, виражену в останньому реченні Жаданової цитати. Якщо зупинити на вулиці будь-якого перехожого і запитати його, чому українська книга не є товаром, мені здається, кожен без запинки відтараторить: у нашій державі несприятлива податкова політика, русифікація знову ж таки, та й не читає народ у нас книжок, от у Росії, “там”, у Польщі – інша річ. Те саме чуємо і від видавців: хтось не задоволений податковою політикою, хтось – відсутністю промоції у ЗМІ, ще хтось – пасивністю читача. Складається усталений стереотип: кожен, хто видав хоч одну українську книгу, – національний герой, кожен, хто купив, – теж, про тих, хто прочитав, взагалі не говоримо, залишимо їх у категорії друзів і родичів. Але якось підозріло виглядає вся ця ситуація, якось надто вже багато об’єктивних проблем і надто мало суб’єктивних. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Театр для масового вжитку |
|
|
| Наталка СНЯДАНКО |
| |
Театр “Колесо”, як і все на Андріївському узвозі в Києві, – це втілення щасливого симбіозу комерції та культури, у якому частіше домінує перше, ніж друге. На театр перетворено колишнє помешкання, тому глядацький зал є невеличким, у підвалі – бар, “своя” публіка, атмосфера салону з легким нальотом ненастирливості.
Остання проявляється в основному у дрібницях: на квитках вартістю 15 гривень не позначено місця, тому після першого дзвінка публіка кидає недопиті напої і біжить займати крісла, розставлені у три щільні ряди, а потім іще якихось півгодини після початку вистави свариться з тими, хто зазіхає на “півтора” крісла, заплативши, ясна річ, тільки за один квиток. Кава в барі дорога і несмачна, але в Києві це нормально. Репертуар театру скерований насамперед на “розважальність”. Невибагливі декорації, простенькі костюми, посередній рівень акторської гри та режисури. Комізм, який наближається до фарсу і позбавлений глибшого підтексту. Іншими словами, спрямованість на якомога ширшу аудиторію. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
КНИЖКОВІ НОВИНКИ |
|
|
| |
| |
У видавництві “Основи” вийшли друком дві нові книги Соломії Павличко – “Фемінізм” і “Теорія літератури”. Зібрані в них праці вже публікувалися в періодиці й інших книгах Соломії Павличко.
Нагадаємо, що минулого року у цьому видавництві з’явилися її “Націоналізм, сексуальність, орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського” та “Зарубіжна література. Дослідження та критичні статті”. Соломія Павличко (1958-1999) – учений-літературознавець, доктор філологічних наук, критик, перекладач, автор монографії “Дискурс модернізму в українській літературі” та інших досліджень. Значне місце в її доробку посідають дослідження та статті з теорії зарубіжної літератури, зокрема американської та англійської. Українською мовою перекладала твори Марка Твена, Ернеста Хемінгуея, Вільяма Голдінга. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
