Російська імперія занепадає. Буде добре, якщо до середини ХХІ століття вона охоплюватиме територію від Архангельська до Астрахані і від Санкт-Петербурга до Уралу. Занепад імперії посилює патріотизм. Це явно відчутно зараз у Росії. В Україні ситуація навпаки. Незалежність звалилася на нас, як манна небесна, Україна 1991 року зірвала такий собі національно-державний джек-пот. Але гроші, які виграно в лотерею або знайдено на вулиці, людина не цінить так, як ті, що заробила власною кров'ю і потом. Що й казати, на дванадцятому році незалежності з патріотизмом у нас проблеми. Іскорка його, яка спалахнула в Україні наприкінці вісімдесятих і жевріла декілька років, зараз, здається, зовсім згасла через проблеми виживання.
На матчах української футбольної збірної є лише 50-60% глядачів від кількості їх на матчах за участю київського "Динамо", навіть сучасного, недолугого. В Росії, незважаючи на всю культовість "Спартака", матчі російської збірної мають все ж таки більше значення для росіян. Нечисленні перемоги нашої футбольної збірної, так само, як і здобутки Кличків, Жанни Пінтусевич або Яни Клочкової не викликають тої реакції, яку можна побачити в аналогічних ситуаціях у країнах, де культивують патріотизм. Українці не вибігають на вулицю з національними прапорами, не обіймаються, не цілуються, не вигукують радісно: "Ми перемогли!" |
