Стріха Максим. Данте й українська література: досвід рецепції на тлі "запізнілого націєтворення". -- Київ: Критика, 2003. -- 168 с.
У серії "Критичні студії" київське видавництво "Критика" оприлюднило монографію Максима Стріхи "Данте й українська література", до якої автор додав теж підназву -- "Досвід рецепції на тлі "запізнілого націєтворення". Гадаю, що ця підназва є певною даниною "критичній" моді, коли правилом хорошого тону вважають у всьому сумніватися та все охрещувати не зовсім корисними епітетами. Чи не митрополит Андрей Шептицький казав, що сумнів -- це ознака інтелігенції. Так, сумніватися корисно, та все ж до певної межі, щоби благі наміри не перетворювалися на пародію. Ще парканадцять років тому художник і мислитель Володимир Костирко створив формулу протопародії майбутніх "колокритичних" визначень і тенденцій -- "опіздале відродження" -- із властивою йому часткою цинізму. Навіщо все трактувати припізнілим, несвоєчасним, загальмованим? |
