Поступ
< bgColor="#ffffff" leftMargin=0 topMargin=10 marginwidth="0" marginheight="10"> Classifieds

Арт  » 


Оксана Кровицька: Зі сценою пов'язані найкращі миті мого життя
Розмовляв Артем ГАЛИЦЬКИЙ
 
Запитайте себе, коли ви востаннє були в театрі? Давно? Проте зараз варто таки навідатися до львівської Опери, де можна почути голос солістки Нью-Йорк Сіті Опери львів'янки Оксани Кровицької. 28 вересня вона співала Чіо-Чіо-Сан з опери "Мадам Батерфляй". А другого жовтня Примадонна виступатиме в ролі Мімі з "Богеми" Джакомо Пучіні. Прийдіть і послухайте її "стратосферне сопрано". Саме так назвали її голос журналісти "Нью-Йорк Таймс". До речі, це перші виступи Оксани Кровицької на сцені Львівської оперного театру після 11 років тріумфального життя на сценах Мексики, Канади, Монако, Австрії, Чилі.

-- Оксано, Ви приїхали до рідного Львова. Який настрій після першого виступу перед львівськими глядачами?

-- Я дуже хотіла заспівати у Львові свою улюблену партію Чіо-Чіо-Сан із "Мадам Батерфляй" Пучіні. І мрія здійснилася. Це прекрасна роль, але й дуже складна. Вона дає можливість сповна показати себе глядачеві, адже я увесь вечір перебуваю на сцені. Батерфляй за цей час перетворюється, як лялечка в метелика, з молодої дівчини у зрілу жінку. Відтворити такі зміни на сцені дуже цікаво. Ще хотіла б виступити у "Масковому балі" Верді, хоча роль Амелії, яку я виконую, -- не центральний образ.

Чула, що у Львові дуже гарно пройшла прем'єра цього твору у новій постановці, з новими костюмами та декораціями.

-- Дивно, що Оксану Кровицьку, співачку зі світовим іменем, яка в США заслужила звання "Діва", так мало знають в Україні. За 11 років оперної кар'єри Ви ще не співали на батьківщині. Як Вам вдалося прославитися за океаном?

-- Америка -- країна, трохи відірвана від світу. Вона має власних хороших фахівців, до того ж в усіх галузях. Це стосується і співаків. У США конкуренція просто шалена. Можливо, мені навіть було б легше знайти роботу в Європі: Німеччині, Франції, Австрії -- де навіть невеличкі містечка мають оперні театри. Але я обрала США, хоча мені, звичайній еміґрантці, яка перший рік жила в Українському інституті Америки, зробити кар'єру було дуже важко. Фактично я сама себе зробила. Все, що я мала, -- голос і хороших учителів. І мені вдалося "пробити" американську публіку, хоча українських виконавців вони до того часу майже не знали. Виняток -- Анатолій Солов'яненко, який виступав у Метрополітен Опері. Але особливість нашої роботи така, що коли ти не виступаєш постійно -- тебе швидко забувають. Саме тому таких прекрасних співаків, як Мірошниченко, Бела Руденко чи навіть Соломія Крушельницька, в Америці мало хто знає. Я ж, коли виконую "Мадам Батерфляй", завжди нагадую, яке важливе значення наше землячка мала для цієї опери Пучіні. Я завжди показую книжки, в яких розповідається про Соломію Крушельницьку, де опубліковані листи Пучіні до неї, мемуари Тосканіні. Зрештою, я вважаю, що Соломія Крушельницька -- ідеал класичної співачки, я б хотіла бути на неї схожа.

-- А як і за що Ви отримали відзнаку Diva Avard?

-- Це нагорода нью-йоркської Стейт Опери. Лише цей театр призначає таку нагороду. Я ж там працювала десять сезонів і виступала в дуже багатьох постановках, і нових, і старих. Я мала дуже гарну публіку, хороші відгуки у "Нью Йорк Таймс". А ця газета і має визначальне слово під час визначення найкращих солісток Стейт Опери.

-- А які ролі Вам уже доводилося виконувати і на яких сценах?

-- У найкращих театрах я ще тільки мрію виступати. Щоправда, доводилося виступати у Карнегі Хол, але то концертний зал, де я мала різні програми. Наприклад, "Реквієм" Верді. Ще виступала на таких відомих оперних сценах, як Нью-Йорк Сіті Опера, Сантьяго Опера в Чилі, виходила на сцену в Маямі, Монте-Карло. До речі, хочу зазначити, що в Європі публіка більш обізнана, ніж в Америці. Я страшенно переживала, коли виступала в Італії, в Сан-Ремо. Там навіть не лише оркестранти знають кожне слово у найменшій арії, а й пересічні люди, які не мають жодного стосунку до музики, знають опери напам'ять. І я була просто щаслива, коли вони мене визнали. Це вже досягнення.

Щодо ролей, то я навіть не підраховувала, скільки їх виконала за десять років. Мабуть, близько двадцяти. Точно пам'ятаю, що виконувала ролі в двох операх чеських авторів: Сметани у "Проданій нареченій", з якою я виступала протягом місяця в Монте-Карло, та в опері Яначека "Катя Кабанова" -- це одна з моїх улюблених ролей, яку виконувала в Монреалі, Маямі і Сан-Франциско. Ця роль дещо нагадує Чіо-Чіо-Сан -- дуже складна і драматична. Взагалі у мене з віком починають переважати саме драматичні ролі. Останнім часом співала в двох постановках опери Вагнера "Летючий голландець". Окрім того, співаю Пучіні, Верді. Просто з досвідом голос набирає драматичного відтінку. Ще я зрозуміла, що для оперної співачки, окрім вміння танцювати, дуже важливо бути граційною, артистичною. Оскільки я співаю про події, які відбувалися в ХVІ-ХVІІІ століттях, то треба вміти передати дух тих епох. Тоді ж усе було зовсім по-іншому. Скажімо, Батерфляй має рухатися на сцені як справжня японська гейша, а це зовсім інший світ умовностей і символіки рухів. Японська культура відрізняється від західної, у них абсолютно інша мова тіла. Тож відспівати -- це ще не опера, це гармонійний комплекс.

-- Наскільки я зрозумів, після провалу постановки 1904 року Ви першою знову виконали "Мадам Батерфляй" у початковій редакції?

-- Саме так. Символічно, що другу у світі версію цього твору співала також українка -- Соломія Крушельницька. До речі, я співала "Мадам Батерфляй" у листопаді 2004 року в Маямі. Саме тоді тривала Помаранчева революція. Моє кімоно було помаранчевого кольору. Лектор, який розповідав про оперу перед початком вистави, відзначив це, сказавши, що я підтримую революцію. Публіка сприйняла це якнайкраще. Коли я підняла руки і замахала рукавами, як прапорами, зал просто вибухнув оваціями.

-- Що нині є стимулом для праці?

-- Праця -- це моя потреба. Я не можу жити без співу. Я роблю це не задля слави чи грошей. Мені цього вистачає. Коли я стою на сцені, то переживаю найщасливіші моменти свого життя. Це є той пік, коли я повністю віддаю себе, моя енергія передається публіці. Це щастя. Потреба співати взагалі є у крові в усіх українців. Звичайно, бувають стреси, виникають труднощі із вивченням нового матеріалу. Але я вже не можу без цього жити. От тепер просто для себе вивчаю "Аїду".

Обговорити в форумі



» 
Надія ОЛЕЙНЮК: Царські врата ми показуємо вперше
Розмовляв Тарас РІЗУН
 
У Національному музеї у Львові зберігаються неоціненні духовні й матеріальні багатства нашого народу -- речі, які подвижники музейної справи збирали протягом десятиліть. Частину цих унікальних експонатів представлено в експозиції закладу, інші можна побачити на виставках, які систематично відкривають у музеї. Сьогодні о 16 год. відкриється ще одна з них, яку без перебільшення можна назвати унікальною -- "Царські врата XVI-XVII століть із збірки Національного музею у Львові".
Детальніше>>