Напевно, у мене є якийсь специфічний ген, який зближує мене з пенсіонерами. Я, як і вони, маніакально оплачую всі рахунки за комунальні послуги, особливо не вникаючи в те, за що і скільки саме нараховано. Тому якби “Водоканал” просто присилав мені кілька місяців підряд невеличкі акуратні рахуночки про те, що потрібно зробити доплату за те-то і те-то, щоразу по 20 гривень, я не замислюючись, зробила б. Але мені запхали у двері повідомлення про заборгованість на суму, яка значно перевищує мою місячну платню, та ще й з обіцянкою відімкнути останню, яка ще час від часу тече, себто холодну воду, та ще й через день після того, як я, за моїми розрахунками, заплатила на місяць уперед. Це мене обурило.
Це вже було якось занадто. Я схопила товстенну папку з документами, яку завжди беру зі собою для спілкування з “Львівгазом”, “Львівенерго”, ЖЕКом та іншими бажаючими отримати з мене якісь понаднормові оплати. Папку слід було б назвати “Правди немає”, бо незважаючи на вичерпність документів, які в ній зберігаються, вона рідко коли допомагає мені довести комусь свою правоту.
Отже, взяла я папку і побігла до “Водоканалу”. |
