Начальникові Західної регіональної митниці Миколі Гориню доводилося у 1990-1997 роках працювати на різних керівних посадах у Львівській обласній раді першого та другого, як тоді називали, демократичного скликання. Саме на Львівщині було зроблено ті кроки, які згодом, 24 серпня 1991 року, призвели до Акту проголошення незалежності України. Напередодні свята ми попросили Миколу Гориня – досі єдиного всенародно обраного керівника Львівської області – поділитися деякими думками та спогадами про ті часи, які поволі вже стають історією.
Розпочали ми нашу розмову з Миколою Горинем зі спогадів про ті серпневі дні, коли в Москві відбувався державний переворот під егідою ГКЧП.
– Той день застав мене в Карпатах під горою Піп Іван. Ми з родиною вже кільканадцять років традиційно проводимо там відпустку. А на Спаса (в гірських селах це свято відзначають дуже поважно) діти зранку, ще вдосвіта, поїхали разом з львівським художником Патиком в одне із сіл, де був храмовий празник. Я з дружиною вже не спав, ми слухали радіо і почули про якийсь переворот. Коли прислухалися уважніше, то зрозуміли, що це не десь там, а таки в нас. Тоді вже, відповідно, з’явилася тривога. До того ж треба було терміново спускатися з гір і повертатися додому. За допомогою добрих людей 19 серпня після обіду я вже був у Львівській обласній раді. |
