Галичина в ХІ-ХІІ століттях була ласим шматком для своїх сусідів – поляків, угорців і київських князів. У ті часи кожен із них намагався завоювати багаті галицькі соляні копальні та торгові шляхи вздовж Сяну, Бугу, Дністра і через карпатські перевали. Сюди на століття швидше, ніж до Києва, дійшло християнство, поступово витворилася еліта, котра все менше хотіла бути на загумінках чужих держав. Першими, достовірно відомими державними утвореннями на теренах нинішньої Галичини стали князівства з центрами в Перемишлі та Теребовлі.
Ярославові нащадки
Великий київський князь Ярослав-Георгій Мудрий був досвідченим правителем, але і він не зміг придумати нічого кращого, ніж поділити землі поміж нащадками. Перед смертю роздав їх синам: Святославові – Чернігів, Всеволоду – Переяслав, В’ячеславові – Смоленськ, Ігорю – Волинь. А на київський трон посадив найстаршого, який мав заступати батька, – Ізяслава-Дмитра, наказуючи молодшим синам слухатися його. |
