Це вiдчуття таке... Це таке вiдчуття... Це вiдчуття таке ж...
Це вiдчуття не тiльки чимось нагадує моє сприйняття рiдного мiста, але i є частиною його так само, як частиною цього вiдчуття є теперiшнє моє сприйняття рiдного мiста.
Своє рiдне i улюблене, i єдине, i корiнне мiсто я сприймаю якось... Якось... дуалiстично (iнодi латина рятує вiд порожнечi незнайдених вчасно рiдних слiв, термiнiв, понять i означень).
Рiдне мiсто, отже, я сприймаю двояко. Тих самих кiлька вулиць, однi i тi ж добре знанi будинки, переходи, мiськi зустрiчнi персонажi, любленi, улюбленi однi i тi ж оповiдi.
Iнодi я думаю про те, як менi добре у цьому всьому. Як добре всьому цьому зi мною. Iнодi -- навпаки. Мене мордує те, що все це знайомо, вiдомо, незмiнно, так, а не iнакше. Таке вiдчуття єдиного мiста, де живеться сродно. |