|
|
|
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
Проблема пам'яті |
|
|
| |
| |
Треба було прожити так багато цілком незначних років, щоб нарешті зрозуміти, що тим єдиним теоретичним питанням, яке по-справжньому викликає зацікавлення, про яке хочеться розмірковувати й говорити, яке час від часу не дає спокою, є питання пам'яті. Очевидно, що власної.
Iноді з'являється таке чисте, глибоке i всеохопне відчуття залежності від свого пам'ятання, що аж переходить у переживання цілковитої свободи. Тоді не маєш нічого, крім всього. Хоч те все може бути й нічим. Але тоді не маєш навіть рук, не кажучи вже про очі, вуха, язик, ніс i шкіру. Як i ти, руки належать пам'яті. А ти, як i руки, залежиш лише від неї. Що вона може містити... Що їй треба, а що не варто нагадувати. Лише пам'ять є тим, що називається тобою. Лише вона робить i укладає твоє життя. Вона -- це те, що тут i тепер. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Подвійний стандарт |
|
|
| Всеволод ПОЛІЩУК |
| |
Українці, як здавалося до останнього часу, люблять слабких і гноблених, а надто ж із повагою ставляться до націй, які борються за самовизначення. Дуже часто можна було побачити, наприклад, львівського вболівальника-патріота, який зичив "Атлетіку" перемоги над "Реалом" тільки тому, що в "Атлетіку" грають лише баски. Так само можна було почути гнівні голоси щодо дій росіян у Чечні, ізраїльтян у Палестині чи британців у Північній Ірландії.
Деколи доходило аж до того, що люди, які називали себе патріотами, опинялися на лінії вогню у "гарячих точках", наприклад, в Чечні чи в Абхазії. Тоді вони говорили щось про справедливість, чесність і сумління. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Знову про Гію Ґонґадзе |
|
|
| Володимир ХРУЩАК |
| |
Учора в парламенті знову згадали про Георгія Ґонґадзе. Згадали у зв'язку з презентацією у прес-ложі парламенту книги Ярослава Кошіва "Обезголовлений. Убивство журналіста", в якій автор розповів не лише про Ґонґадзе та його загадкову смерть, а й про всі ті події, які спровокувала загибель Гії. Події ж ці були справді масштабними. І впродовж розгортання акцій непокори під гаслами "Україна без Кучми" і "За правду!" не раз і не одному з нас здавалося, що ось-ось режим, в якому дозволялося безкарно вбивати журналістів, упаде, і в Україні нарешті запанує справжня демократія.
На жаль, цього не сталося. І не сталося, очевидно, з двох причин. По-перше, тому, що нашим проводирям забракло сміливості та рішучості. Вони не змогли повірити у можливість дострокової зміни влади самі, а тому не зуміли переконати в цьому й пересічних українців. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Чи може дитина вирости нормальною без дитячих майданчиків? |
|
|
| |
| |
Олександр ФІЛЬЦ
професор, президент Української спілки психотерапевтів, завідувач кафедри психіатрії та психотерапії ЛНДМУ ім. Данила Галицького
Діти, навіть якщо в околицях немає дитячих майданчиків, роблять їх самі. Дитячі майданчики просто створюють додаткові умови для того, щоб вони могли розвивати фантазію чи бавитись. Але якщо їх нема, то діти вигадають собі таке місце. Але як це впливає на розвиток дітей, я сказати не можу. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
