 Цей чоловік із глибоким голосом, веселими очима та дивовижною посмішкою, якого ми знаємо як ведучого програми "Все для тебе", що на "Інтері", на екрані телевізора виглядає трохи інакше, ніж під час безпосереднього знайомства. Насправді він ще веселіший, приємніший і цікавіший у спілкуванні. Без проблем перейшли на "ти" і почали спілкуватися, зрідка вслухаючись у розмови журналістів, які були в кабінеті, про виробничі проблеми та перший спів пташок за вікном, бо ж були перші сонячні дні. Мабуть, тому в Юрія був такий сонячний настрій.
- Юрію, як ти потрапив на телебачення?
- Взагалі-то за освітою я український філолог, а точніше - викладач української мови. Але вже з п'ятого курсу я працював на Житомирському обласному радіо, виголошував привітання тощо, тобто був "голосом" радіо. Але склалося так, що я поїхав до Києва і вже тут потрапив на телебачення, де виграв конкурс на ведучого Національної лотереї. Її екс-ведучий був дуже ображений і після свого звільнення розіслав у газети статтю, де вказував на буцімто нетрадиційність моєї сексуальної орієнтації. Статтю затримали, скандал припинився. І після цього я залишився в Києві. 2004 року я переміг у відборі на голос телеканалу "Інтер", куди й пішов, залишивши "Лотерею". Отак я і потрапив на ТБ. Зараз, окрім ведучого, я виконую обов'язки сценариста програми.
- Важко писати сценарії для "Все для тебе"?
- Знаєш, дуже важко. І складність не в написанні сценарію, а у співпраці з людьми. Часто ми покладаємо великі сподівання на героїв, а вони їх не виправдовують. Наприклад, буквально сьогодні був такий випадок: ми просто відмовилися знімати фінал історії, хоча вона була неперевершена та цікава. Дівчинка чомусь вирішила, що всі повинні бігати навколо неї, що всі їй щось винні. Ми відзняли два матеріали, а вона сказала: "Мені ця історія не подобається. Зробімо якусь іншу". До того ми дуже довго складали сценарій, продумували все до деталей, замовляли обладнання спеціально для неї. Тож коли героїня почала надто каверзувати, ми припинили зйомки. А якщо вже ставимо крапку, то назавжди.
- Наскільки часто таке трапляється?
- За всю історію зйомок це другий такий випадок. Коли людина приходить абсолютно без ідей, не знає, якою вона хоче бачити свою історії, то це може закінчитися повним провалом. Це дуже неприємно й образливо.
- Який найприємніший випадок тобі запам'ятався під час зйомок?
- Є приємні випадки, а є ті, які найбільше запам'ятовуються. З найприємніших можу пригадати таке. До нас прийшла гарна і цікава пара, дуже неординарні люди. За сценарієм, їхня історія мала відбуватися на льодовому катку, де мав проходити матч між фігуристками та футболістами. Фігуристки на ковзанах, а футболісти у кедах з м'ячем. Це було неймовірно смішно. Та й зізнання вийшло таким, якого ми зовсім не чекали. Дівчина просто забула про все, що ми там вигадали, начхала на камери і кинулася на шию своєму коханому. А ще була історія, коли ми довели дівчинку до зізнання, але раптом їй стало погано, навіть "швидку" викликали. Але хлопець своїм зізнанням не просто шокував, він її вилікував - було стільки шаленого щастя, що словами не передати.
А з тих, що запам'яталися... Перша історія про одну відмову. Це було дуже печально і трагічно. Друга історія сталася на озері Синевир. Хлопець із Донецька зізнався у коханні дівчині в Карпатах, на Західній Україні. Було дуже холодно, а ми всю ніч будували серце на невеличкому острівці. Дув вітер, лив дощ. Одно слово, нічого не вдавалося. Та й дівчина, зрештою, відмовила хлопцю. Дуже шкода.
Але сам задум цього процесу просто чудовий: йдуть собі життям дві людини, які спочатку не знають одне одного, а потім раз - і зіштовхнулися. Вирішили об'єднати свої життя в одне. І коли це красиво, то запам'ятовується на все життя. Буде що розповісти своїм дітям і онукам.
- Я помітила, що ти дуже щиро хвилюєшся за героїв історій...
- Звичайно, бо знімаю лише ті історії, які хочу знімати. Для мене важливо відчути цю пару, побачити її сутність. Зараз я маю свободу вибору, свободу творчості. Але потрібно знімати досить швидко, тому деколи не все виходить так, як хочеться. А хочеться ж кожну історію продумати до найдрібніших деталей, зробити її так, щоб вона була оригінальною і неповторною. Мені дуже подобається, коли після наших програм народжуються леґенди. Наприклад, історія про альтанку. На острові серед озера хлопець збудував альтанку для своєї дівчини і там зізнався їй у коханні. А тепер безліч пар може організувати свої зізнання саме в тому місці і вигадувати про цю альтанку свої леґенди. Це так красиво!
- Що ти вважаєш найромантичнішим вчинком, який можна зробити для коханої?
- Мабуть, подарувати їй дитину. Загалом можна зробити багато чого, головне, щоб фантазії та бажання вистачило. |
