Так мало бути. Так мало бути хоча б тому, що ми цього чекали. Саме він поставив крапку у двобої гігантів, у грі року. Саме він останнім торкнувся м'яча, поклав його в сітку і побіг із переможно піднятими руками й несамовито вогняними очима -- побіг дякувати голкіперу, який перед тим зробив усе, щоб саме він останнім торкнувся м'яча і переможно підняв руки вгору.
Так, ми сподівалися, що це станеться інакше. Хотіли побачити його гол із гри. Побачити, як він обводить кількох захисників, а потім перекидає м'яч через Буффона і немає ніякого офсайду. Не склалося. Але хто думав про це, коли він вибрався з під купи інших міланістів, аби взяти в руки синьо-жовтий прапор із написом SHEVCHENKO і показати його всій Європі? Чи коли пізніше він цілував Кубок європейських чемпіонів -- перший із українців?
Мови не має, "Мілан" -- клубний чемпіон Європи і Андрій Шевченко -- це людина, на яку тепер повинні рівнятися всі українські футболісти. Це найбільш знаний українець у світі. Для тих, у кого є сумніви, нагадаємо, він обіграв не тільки "Ювентус", але й королів футболу -- "Реал".