|
|
|
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОПОЗИЦІЇ |
|
|
| Володимир ПАВЛІВ |
| |
Поняття української опозиції, як і української влади, в умовах державності є цілком новим. Усі попередні українські опозиції були спрямованими переважно проти чужорідного елементу -- російського, польського, німецького, австрійського тощо. Від 1991 року і влада, і опозиція є частиною одного й того ж політичного народу. Отже, тепер і влада, і опозиція стали "своїми", навіть якщо частина опозиції відмовляється вважати такими пост-комуністичних представників влади чи комуністичних представників опозиції.
Тому початки державної незалежності для українців тісно пов'язані із процесом навчання -- і як реалізувати владу, і як здійснювати опозиційні дії щодо неї. Процес цей виявився доволі тривалим і небезболісним. Однією з найвиразніших характеристик слабкості українських інститутів влади і політичної опозиції можна назвати взаємне покладення відповідальності за помилки на опонента і приписування відповідальності за світле майбутнє собі.
Цей текст, однак, присвячений відповідальності не влади, а опозиції і має на меті охарактеризувати її відповідальність чи безвідповідальність. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ |
|
|
| |
| |
Звернення правозахисних організацій з приводу розгляду Верховною Радою України проекту Кримінально-процесуального кодексу України
Шановні народні депутати!
У парламенті планують розглянути проект нової редакції Кримінально-процесуального кодексу України. Звертаємося до Вас із проханням відхилити цей законопроект.
Можемо констатувати, що, незважаючи на те, що у вересні 2003 року розгляд цього проекту не відбувся і він був спрямований на доопрацювання, зміни, які були внесені до проекту кодексу з того часу, є значною мірою поверхові.
Проект одного з найважливіших правових актів країни й надалі залишається репресивним і таким, що фактично легалізує вже складену адміністративну практику систематичного та системного порушення прав людини та основних свобод. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Наші іракські інтереси |
|
|
| Ігор МЕЛЬНИК |
| |
За кілька днів відзначатимемо першу річницю початку операції "Свобода для Іраку". Так-так. Лише рік минає від того вечора 20 березня 2001 року, коли президент Буш видав наказ атакувати Ірак. Тоді все відбувалось майже тріумфально: за кілька тижнів американці з мінімальними втратами зайняли Багдад, поскидали з постаментів пам'ятники Саддама Хусейна і вже 1 травня Джордж Буш святкував перемогу.
Через кілька місяців впіймали і самого Саддама Хусейна, хоча, як виявилось, він уже нічим не керував і нічого не вирішував. Бо закінчилась війна Буша-молодшого проти Хусейна, яка стала лише епізодом у протистоянні між ісламом та Америкою. У цій неоголошеній війні за рідкі та газоподібні енергоносії, за землю Палестини та людську гідність, що триває вже понад півсторіччя, а може, й довше на Святій Землі, в Афганістані, на Кавказі... |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
