|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
Режисер у фокусі неоперного контексту |
|
|
| Люна ГАЛАС |
| |
|
Другий вікенд поспіль Львів усе ще смакує прем'єру в Опері. Хоч, коли по правді, то смакувати аж так довго нібито й нема чого(за винятком молодих голосів та костюмів). Дехто не без підстав вважає її позадницькою: абсолютно ніяка музична драматургія, хор на станках, статика застиглих мізансцен, не надто вправні декорації. Одно слово, пересічна вистава. Нічим не краща за попередні. Ба навіть і поступається їм саме в розрекламованому моменті -- в плані режисури. Але коли зважити на те, що справжніми прем'єрами Опера тішить не так часто (як не якісь поновлення, то редукційні редакції), то нинішнє звернення до "Балу-маскараду", про який мріяв уже кілька років як покійний попередній головний дириґент Ігор Лацанич, плануючи актуалізувати в афіші саме шедеври Джузеппе Верді для того, аби театр мав конкурентноспроможний репертуар із прицілом на закордонні гастролі, стає подією мало що не національного масштабу. Принаймні таке враження склалося від того, які зусилля керівництво театру поклало на PR. Зусилля, не гроші. Хоча ніхто й не квапився інформувати про точний кошторис вистави. З неофіційних прем'єрних розмов за коньяком вдалося з'ясувати лишень про спонсорський внесок Львівської залізниці -- 250 ... гм-гм.. грошей. "Не питайте митців про гроші, це неетично. Навчіться не ставити цього неприємного питання", -- повчав допитливих режисер. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Світлини до кави |
|
|
| Ігор ТИМОЦЬ |
| |
|
У фотогалереї Пилип'юка відкрито першу персональну виставку 24-річної фотохудожниці Тетяни Коберніченко. Виставка без назви є підсумком трирічної праці авторки, котра не змогла себе реалізувати як художник і вирішила спробувати як фотограф. "Я дуже погано малюю, мене вигнали з художньої школи, тоді я вирішила, що треба фотографувати", --каже Таня, яка не вчилася професійно мистецтву фотографування, але отримала певний досвід під керівництвом художників Василя Грабара та Сашка Познякова. За фахом Таня менеджер природоохоронної діяльності, два роки навчалася в аспірантурі в Німеччині, в маленькому містечку Фрайзин біля Мюнхена. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
"Студіон": Стрітення в музеї |
|
|
| Розмовляла Олеся КОЛОС |
| |
|
Репрезентація каталогу-альбому "Врятовані від загибелі і забуття" (українське сакральне мистецтво з колекції "Студіону") із репродукціями 80 ікон та їх богословсько-літургійним трактуванням відбудеться нині, у вівторок 8 лютого, в Національному музеї у Львові на проспекті Свободи, 20. Це стане визначною подією в житті "Студіону", адже видання такого каталогу має чимале значення для розвитку нашої культури, оскільки, давньоукраїнські ікони високої мистецької вартості, які увійшли до видання, представлено тут уперше. Святкування 100-річного ювілею Національного музею у Львові, що розпочалося 13 грудня 2004 року циклом виставок із фондових збірок, триває. Цього разу мистецьку імпрезу, другу за рахунком, Національний музей проводить спільно із студитським Церковним музеєм "Студіон", справами якого сьогодні самовіддано опікується ієромонах-студит, доктор богослов'я Севастіян ДМИТРУХ -- сьогоднішній співрозмовник читачів "Арт-Поступу" |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Учитель серед "правнуків"... |
|
|
| Яким ГОРАК |
| |
|
Схоже до того, як одним із життєвих завдань людини є продовження роду, великою потребою педагога-митця є виховання послідовників, а особливим щастям є дочекатися мистецьких "внуків" -- учнів своїх учнів. Марії Крушельницькій у цьому пощастило: розлоге генеалогічне "піаністичне" дерево, посаджене нею, дивовижно розрослося. Мистецькій репрезентації лише малої частини "плодів" окремих "гілок" цього незвичайного дерева був присвячений другий із концертів ювілейного циклу "Свято фортепіанної музики Марії Крушельницької". Калейдоскопічну програму становили виступи учнів ЛССМШ ім. Соломії Крушельницької, студентів Дрогобицького музучилища та ЛДМА з різними (підібраними до вікових можливостей) творами. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Василь ВОВКУН: Мої постановки, як квіти кактуса |
|
|
| Підготувала Вікторія САДОВА |
| |
-- Кажучи, що це Ваш перший великий проект, не берете до уваги попередніх 250 постановок із власного доробку?
-- Усе в минулому -- одноразові акції. Свій сезон 2005 року розпочинаю під знаком опери. Сподіваюся, що наступною буде постановка в Донецьку із львівськими сценографами братами Риндзаками опери Данькевича "Богдан Хмельницький" у першій редакції. А в експериментальному театрі на базі Національної музичної академії поставлю оперу Бріттена "Поворот гвинта". "Бал-маскарад" Верді у Львівській опері -- це мій перший великий проект. Щоправда, у 1996-1998 рр. була спроба доторкнутися до жанру опери, поставивши "Царя Едипа" Ігоря Стравинського. Тоді мене вразило, як зачіпає опера категорію влади. Тепер вона також на першому місці, як і категорії добра та зла, по-шекспірівськи побачені Верді. Соціальне тло -- це вже лейтмотив другого плану. Хоча інавгурація продовжується в театрі Львівської опери, мені хотілося передати те, що лишилося там недомовленим. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
