|
|
|
|
Дискусія з Поступом »
|
|
|
|
|
При чому тут міліція, як грім свиню убив? |
|
|
| |
| |
Інша точка зору на статті кореспондентів газет “Високий Замок”(16 липня 2002 р.) Дмитра Синяка “В таку спеку і в калюжу пірнеш” та “Поступ” (20-21 липня 2002 р.) Наталки Сняданко “Задорожнє чи Комсомольське: куди зануритися?”
Такий фразеологізм любила повторювати героїня повісті “Львівська прописка, або Дівка з хатою”.
Цей вислів прийшов мені на думку, коли в газеті “Високий Замок” я прочитав статтю Дмитра Синяка: “В таку спеку і в калюжу пірнеш” під рубрикою “Брудна вода – та ще й за гроші”.
У свій час поблизу нього я одержав земельний наділ під город, тож доводиться часто, майже щотижня, бувати тут. Отже, мав можливість спостерігати отруйну, брудну калюжу, в якій купали собак, а на його березі утворилося звалище сміття. А коли я заходив у нього з берега, то ноги застрягали вище колін у намул: адже чистили його ще за “других совітів”, над ним стояв сморід зіпсованої дріжджової маси (за кілометр від нього працює дріжджовий завод). Жінки боялися йти повз нього.
Були випадки неодноразових нападів на них бомжів та маніяків. При вході до озера на старій тополі було прибито широку дошку з написом: “Купатися категорично заборонено: виявлено інфекційну паличку стафілококу”. Таким я згадую це озеро. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Один сучасний варіант притчі про цехмістра Купер’яна |
|
Або про оперу “Мойсей” М.Скорика та її критиків |
| Люба КИЯНОВСЬКА |
| |
Пролог. Рік тому після прем’єри опери Мирослава Скорика “Мойсей” на сцені Львівського академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької в газеті “Поступ” вийшла рецензія Марти Ґартен на неї, якій би більше пасувало бути прокурорським звинуваченням на процесі.
Мою відповідь на неї, на жаль, не наважились опублікував львівські газети. Проте нещодавно звинувачення повторились знову – від авторки, що скромно сховалась під псевдонімом Люна Галас. На цей раз опера знову безапеляційно визнається слабкою – “Мойсей” як усяка державно-ідеологічна помпа виявився некасовим й не репертуарним”. Окрім того, ще більш у дусі часу – із тенденцією до глобалізації – в тому ж ключі дається оцінка всієї музичної культури Львова останніх років.
Оскільки між рецензіями, написаними в різний період, існує дуже тісний зв’язок, дозволю собі повторити аргументи річної давності та додати деякі нові штрихи з перспективи пройденого шляху.
Умисне не торкаюсь тут тих звинувачень, котрі адресовані всій культурі Львова, – на них можна було б написати окремий памфлет, а зупинюсь виключно на опері Скорика. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
