|
Хтось скаже, що виставка Катерини Рождественської - "кічова" й "розмита" та й до того ж позбавлена особистості автора. Мовляв, над кожною фотографією працює така велика команда, що робота Катерини, яка полягає у натисканні кнопки дорожезного фотоапарата, не має очікуваного резонансу. Інші дорікатимуть: якби не чоловік -- знаний московський видавець популярного часопису для жіноцтва "Караван Історій" -- навряд чи їй узагалі вдалось би вибитися в люди й здобути популярність. А сама пані Рождественська таємниче усміхається у відповідь на всі закиди недоброзичливців і замовчує: "Чому ви не розумієте, що для мене це лише захоплива гра, хуліганство, нестримний політ фантазії?" Вона вже вкотре наголошує, що ніколи не приховувала ні того, що є донькою знаного поета Роберта Рождественського, ні того, що чоловік направду посприяв народженню її другого "Я" -- пристрасті до фотографування. Ідея Рождественської не нова, та на неї японці (котрі витворяли із фотографіями те саме) не накладали копірайту. |
