Прочитавши в номері 21 "Поступу" від 13 лютого 2003 року статтю "Масонська історія Львова", довідався про "цікаві факти" з життя видатних діячів нашої історії та літератури. Завдяки статті, можна по-новому сприймати і саму історію. Автор пише: "Масонська ложа "Нова Польща", яка діяла на початку 19 ст. у всій Галичині... стала своєрідною "скринькою Пандори", адже саме з розділу "Нової Польщі" на польську та русинську (українську) групи починає формуватись основа ідеологічного, а пізніше й етнічного конфлікту українців та поляків у Галичині". Виявляється, до цього "розділу" в Галичині не існувало не тільки ідеологічного чи етнічного конфлікту між українцями та поляками, а навіть самої основи для цього. Виходить, до початку 19 ст. не було на наших землях ні національного гноблення, ні поневолених і поневолювачів, а жили собі всі щасливо, поки масони не розділилися? Із статті довідався, що "масоном був Іван Франко", бо "вірш "Каменярі"...насправді є квінтесенцією бачення шляху розвитку масонського руху". Автор без жодних пояснень називає масоном і Льва Толстого, невже тільки тому, що у своєму романі "Війна і мир" він описує сцену посвяти у члени масонського братства?
Сьогодні ніхто в нашій незалежній державі не наважиться заперечити промовистого факту, що Львівський національний університет імені Івана Франка є не тільки гордістю України, але й авторитетним науково-освітнім центром Європи. Від нас щороку вирушають у світи науки й освіти молоді спеціалісти. До нас повсякчас вливаються нові сили, які переймають естафету попередників. Нам не личить говорити про свої здобутки -- вони відомі для широкої суспільності. Львівський університет -- відкрита книга для всіх, хто хоче пізнати її щиро і неупереджено, заглибитися в неповторний академічний світ. На щастя, про Львівський університет багато доброго і справедливого довідуються люди як із засобів масової інформації, так і від наших випускників, їх родичів, друзів, знайомих...
