|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
Вісімнадцята ''Манюня'' |
|
|
| Іван ЛУЧУК |
| |
Вінграновський Микола. Манюня: Повісті. Оповідання. Все. -- Львів: Літопис, 2003. - 320 с.
Учитель фізкультури у моїй школі всіх нас, хлопців, називав "туманами вісімнадцятими". Мабуть, є таки якась магія числа вісімнадцять, а не лише стандартних магічних чисел три, сім і дев'ять. А тепер літературними колами блукає актуальна легенда про те, що Микола Вінграновський переписував свою повість "Манюня" саме вісімнадцять разів. Певно, є в тому і логіка, і магія, адже на все воля авторська. Можливо, саме цей вісімнадцятий остаточний варіант і опублікований львівським видавництвом "Літопис" у книзі вибраної прози та есеїстики Миколи Вінграновського. Зрештою, те, наскільки авторові дорога повість "Манюня", підтверджується не лише багаторазовим її переписуванням, тобто стилістичним шліфуванням, але й присвоєнням книзі прозового вибраного саме її ніжної назви. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Текстиль і пластика: подружній діалог |
|
Учора в Палаці мистецтв відкрилася виставка художників із Чорткова Тетяни та Михайла Витягловських |
| Орися КРАСНИК |
| |
У великій експозиції творчого тандему цього мистецького подружжя, розгорненій поряд з виставкою "Срібний квадрат" на третьому поверсі Палацу мистецтв, переважають гобелени Тетяни. Дерев'яна пластика її чоловіка Михайла вносить просторовий акцент у довкілля, яке можна було б назвати малярським, бо тільки, наближуючись до творів, вивішених на стінах, помічаєш, що це не живопис, а ткацтво. Об'єднує ж їх тяжіння до абстрактного.
Це вже п'ята персональна виставка Тетяни та Михайла Витягловських, уродженців Бучаччини, які здобували вищу освіту художню освіту у Львові (перед тим у Тетяни було навчання на відділенні художнього ткацтва Вижницького училища прикладного мистецтва, а в Михайла -- відділення художньої обробки дерева Косівського технікуму народних художніх промислів). Як пояснив Михайло, мистецького середовища, схожого на львівське, в теперішньому Чорткові нема, ніхто нікого не тягне на каву... Це тихе містечко, де можна зосереджено працювати. Тут мешкали батьки дружини, отож молодята приїхали сюди після того, як завершили навчання у Львові, тоді були скрутні часи -- початок 1990-х... Тут і прижилися, тут пішли до школи їхні діти. Подружжя час від часу робить виставки в Тернополі, бере участь у групових виставках. З їхньою творчістю знайомі не тільки земляки, а й мешканці Славутича та Києва. |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
Повернення традицій костельних концертів |
|
|
| Сергій КАЛІБЕРДА |
| |
|
Важко пригадати інше грандіозне музичне дійство у Львові, яке б вимагало такого великого складу музикантів, як виконана у римо-католицькій катедрі ораторія Мечислава Солтиса "Обітниці Яна Казимира" для двох змішаних хорів, шести солістів, оркестру та органа, до роботи над якою були залучені чотири музичні колективи: львівська хорова капела "Трембіта" (мистецький керівник -- заслужений діяч мистецтв України Микола Кулик), краківський "Краков'єнсіс" (керівник -- Станіслав Галонський), камерний оркестр "Віртуози Львова" (керівник та концертмейстер -- заслужений артист України Володимир Дуда) та оркестр штабу Західного оперативного командування (начальник оркестру Микола Орач) -- загалом, з солістами, читцем, органісткою та дириґентом, близько 150 музикантів! Не так багато в музичній практиці творів, які виконує така велика кількість артистів. Пригадується, звичайно, Дев'ята симфонія Бетговена, останні симфонії Брукнера та Малера, і ось -- грандіозне виконання забутого твору львівського композитора... |
| Детальніше>> |
| |
|
|
|
