 Так звана «політреформа» вже вісім років перебуває в епіцентрі уваги українського політикуму і, поневолі, всього суспільства. Починаючи з напівзабутої нині заяви Кучми 24 серпня 2002 року, її дружно піарили численні елементи «темниківського» холдингу як панацею «демократизації незалежної України». Потім, незважаючи на шалений тиск Адміністрації Президента на парламент та «артпідготовку» у ЗМІ, 8 квітня 2004 року у ВР недобрали 6 голосів за проект змін до Конституції № 4105. Ця обставина визначила небувало жорсткий характер президентських перегонів-2004.
А 8 грудня 2004 року в результаті політичного компромісу в умовах бурхливого громадянського конфлікту «політреформу» таки прийняли у формі проекту № 2222 в пакеті з законом «Про особливості голосування на виборах Президента 26 грудня 2004 року», який фактично гарантував перемогу Віктора Ющенка у так званому «третьому турі». Проте Віктор Андрійович з самого початку намагався скасувати зміни до Основного Закону, які позбавили його значних владних повноважень. Утім, це його починання спостигла доля всіх інших – нуль на виході. Політичної волі забракло.
«Є, є в нас воля…»
Зате, схоже, у нинішнього глави держави Віктора Януковича цієї волі задосить. Його команда вперто шукає шляхів повернення Віктору Федоровичу повноважень Леоніда Даниловича. Сигнал дав сам Президент у зверненні до народу з нагоди Дня Конституції. Мовляв, «політреформа» спричинила розбалансування і кризу влади. А от «кучмівська» Конституція 1996 року «пройшла випробування часом» (щоправда, не зовсім зрозуміло, навіщо ж її сам Кучма намагався змінити).
Глава АП Сергій Льовочкін негайно доповів, що сигнал начальника сприйняв. У Януковича, сказав він, сьогодні достатньо повноважень для виконання своїх службових обов’язків. Але сьогодні часи такі – масштабні реформи потрібні. А от для їх проведення доцільно було б ті повноваження розширити.
Але конституційної більшості у Януковича у ВР немає, а коли буде і чи буде взагалі – невідомо. Тому була здійснена спроба протягнути скасування «політреформи» через всенародний референдум. І відповідний законопроект було подано до парламенту, який уможливлював прийняття нової редакції Основного Закону на референдумі без ухвалення його результатів парламентом.
Аж тут виявилося, що правляча коаліція зовсім не є такою «непорушною», як її прийнято змальовувати на телеканалі «Інтер». І «велика трійця» Президент-прем’єр-спікер ВР може бути не одностайною у ключових політичних питаннях. Блок Литвина і комуністи «прокотили» статтю, яка передбачала прийняття на референдумі нової Конституції або внесення змін до чинної, а потім відклали розгляд законопроекту на осінь. І КПУ, і блок Литвина дали зрозуміти, що не хочуть супер-посилення Януковича і його партії.
Не «тушками» - так суддями
Але виявилося, що у регіоналів є запасний план. До Конституційного Суду надійшло подання, підписане 252 депутатами ВР, які просять перевірити на відповідність Конституції того самого закону № 2222 від 8 грудня 2004 року. Характерно, що відомий «диригент» фракцією ПР Михайло Чечетов висловив надію, що судді КС, «усвідомлюючи важливість даного звернення, розглянуть його об`єктивно, неупереджено і в щонайстисліші терміни».
Тут просто струменить впевненість одного з лідерів регіоналів у тому, що КС усе зробить швидко і «як треба». Потрібно визнати, що всі підстави для такої впевненості у Чечетова є. Навіть незважаючи на те, що провідні фахівці з конституційного права (взяти хоча б свіжу статтю професора В.Мусіяки у «Дзеркалі тижні» ) стверджують, що внесені зміни стали «тілом» Конституції, її «органічним невід’ємним змістом, нормами», а тому Конституційний Суд не вправі робити висновки щодо їх відповідності Конституції. А то нонсенс якийсь виходить: «чи відповідає Конституція Конституції»?
До речі, КС уже висловився з цього приводу в 2008 році, відповідаючи на запит тодішнього Президента Ющенка і пояснюючи, чому навіть не відкрив по ньому виробництва: «Закон № 2222 вичерпав дію одномоментно, внісши зміни до Конституції, і сьогодні його положення є нормами Конституції».
Але Конституційний Суд останнім часом дедалі більше демонструє прихильність не так до Конституції, як до її гаранта. І при цьому демонструє просто дива словесної еквілібристики, найяскравішим прикладом котрої було сумнозвісне рішення про допустимість «коаліції тушок». До того ж, нещодавно відбулася зміна керівництва КС – чомусь автора не дивує, що його очолив уродженець Макіївки і відвертий прихильник Януковича.
Імовірність рішення КС на користь Президента підвищує ще одна обставина: навіть найполум’яніші симпатики «політреформи» погоджуються з тим, що при прийнятті закону № 2222 була порушена процедура, передбачена Регламентом: пакетне голосування, внесення змін, які не були предметом розгляду КС. Крім того, на момент ухвалення політреформи діяв Регламент, який не мав сили Закону.
Але раніше, у рішенні з іншого питання, КС встановив, що підставою для визнання правових актів неконституційними може бути порушення тільки тих процедур, які встановлені Конституцією. А регламентні процедури нібито є внутрішньою справою ВР.
Наш КС – найконституційніший у світі!
Проте вже зараз можна передбачити, як обходитимуть судді КС ці спірні моменти.
По-перше, щодо «тіла» Конституції. Адже після скасування змін до неї, внесених 8 грудня 2004 року, на місці вилученої «конституційної плоті» не залишаться зяючі дірки. Просто відновиться дія відповідних норм Конституції-1996.
По-друге, ще Національна комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права під головуванням Сергія Головатого у своєму висновку щодо дотримання вимог конституційної процедури під час ухвалення Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-ІV та щодо відповідності його положень загальним засадам Конституції України 1996 року і європейським стандартам» встановила : «Таким чином, голосуючи за Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV в цілому у жорсткій прив’язці до інших правових актів (голосуванням «пакетом»), Верховна Рада України порушила не лише процедурні вимоги прийняття конституційних змін, передбачені розділом XIII Конституції України «Внесення змін до Конституції України», а й вимоги частини другої статті 19 Конституції України (виділення – авт.)»
Нагадаємо, ідеться про те, що «органи державної влади [...], їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Можна передбачити, що саме цей момент буде використано КС для визнання такою, що не відповідає Конституції, процедури ухвалення «політреформи». Зрештою, аби бажання було. Нарахували ж у КС Кучмі колись третій термін як другий. Бажання, по всьому видно, в достатку.
Процитую вже згаданого вище Мусіяку: «Ми дедалі частіше стаємо свідками того, що в теорії конституціоналізму називають «правлінням суддів», коли текст Конституції і її зміст по-різному розумітимуться через тлумачення Конституційного суду».
Навряд чи зможе протидіяти цим планам слабка і розрізнена опозиція. До того ж, громадськість у цьому плані є сильно дезорієнтованою. Ще вчора БЮТ страшенно гордився тим, що не голосував за «політреформу» і послідовно боровся проти неї. А сьогодні глава опозиційного уряду Сергій Соболєв угледів в поданні до КС прагнення Президента до абсолютної влади, "ніким і нічим не обмеженої, абсолютно безконтрольної і незалежної від волі громадян". А до чого ж прагнула тоді Юлія Тимошенко?
Влада є, тепер повноважень хочу
Питання в іншому – навіщо все це потрібно Януковичу? Хіба у нього немає реальної влади для того, щоб відправити у відставку Кабмін та його керівника, призначити або звільнити будь-якого голову місцевої держадміністрації, зняти і призначити голову СБУ, генпрокурора, силових міністрів і навіть розпустити парламент? Усе це нині Януковичу підвладне.
Але реальна влада є, а юридичних повноважень – немає. Віктор Федорович явно не хоче залежати від якихось конкретних політиків типу Литвина чи Симоненка або від політичної кон’юнктури. Адже свого часу саме ці великі офіційні повноваження допомогли Леоніду Кучмі (який явно є взірцем для Януковича) всидіти на Банковій навіть після жахливого «касетного скандалу».
Схоже, Януковича життя навчило не вірити нікому – ні Азарову, ні Льовочкіну, ні Хорошковському. Сьогодні – «віддані пси», завтра – «підлі собаки». Він вірить у владу. У можливість знімати і призначати, карати й милувати. Як гордо та бережно ховав він у нагрудну кишеню посвідчення Президента України на церемонії інавгурації!
Але, схоже, Янукович при цьому не усвідомлює інших і набагато небезпечніших для себе політичних ризиків скасування «політреформи», про які попереджає аж ніяк не ворожий до нього (принаймні нині) політолог Михайло Погребинський : «Для зацікавленого розуму немає нічого неможливого. Але, йдучи на це, президент закладає міну під свій другий термін. Спроба зосередити в своїх руках владу, не зважаючи ні на кого, призведе до того, що всі політсили консолідуються проти одного Президента. А це знижує шанси Януковича на перемогу в 2015 році».
Додам від себе – Кучма просидів два президентських терміни з широкими поноваженнями. І що, йому від цього сьогодні легше? Менше сорому натерпівся? |