Закічення. Початок у попередньому числі
 Кожна дитина – художник. Важкість у тому, щоб залишитись художником, виходячи з дитячого віку.
(Пабло Пікассо)
Доконаним фактом є те, що навіть у сорок років чоловік чи жінка для своїх батьків залишається дитиною. Можливо в цьому десь є доля трагізму. Бо якщо говорити про конфлікт поколінь, то саме на цей період припадає його апогей, надто, коли досі батьки і діти (а ймовірно, що вже й онуки) продовжують мешкати на одних квадратних метрах. Найкраща теща – та, яка проживає від вас за сотні тисяч кілометрів і з якою ви спілкуєтеся виключно в роумінгу. А найкраща свекруха – та, з якою ви бачитеся у великі свята, або тоді, коли немає з ким залишити дитину. В протилежному варіанті виникне не просто конфлікт, а війна поколінь, причому загарбницька.
Кожен з батьків, зрозуміло бажає своїй дитині найкращого. А якщо ви не його (її) дитина (даремно, що виховані в ортодоксальних галицьких традиціях, після весілля чемно називатимете свою свекруху (тещу) мамою), то байдуже, який за густиною борщ ви вмієте варити, чи в який колір пофарбували паркан на дачі. Тут в абсолютну милість вам потрапити зась! Ви ж експропріювали особистісний простір їхнього сина (доньки), а отже і їх власну.
Ще перший рік (максимум два – це вже як пощастить) проживання під одним дахом з батьками свого обранця (чи своєї обраниці) можуть видатися вам бочкою з медом і незначні сімейні чвари під виглядом краплинок дьогтю (без них не обійтися) попервах не зіпсують цілісної картини сімейної ідилії. Головне, жінкам не пересікатися одночасно на кухні. Чоловікам – краще взагалі ні з ким не пересікатися. А оскільки таке в принципі неможливо, то готуйтеся до конфліктів. Бо ваші предки, що роками перебували у шлюбі і знають, що це таке, в кінцевому результаті приглушать усі ідеалістичні уявлення про сімейне щастя і обіцяні сірі будні розпочнуться раніше запланованого.
Діти мають покидати родинне гніздечко і звивати своє власне (бажано, якнайдалі від попереднього). Писана істина, яка має раціональний ґрунт й відхід від якої сприяв актуалізації численних анекдотів про тещ та свекрух, що цікаво – найрідніших у житті вашої дружини (чоловіка) людей. Життєвий парадокс, який вказує на неоднозначну та суперечливу природу людини, рівно ж як і на те, що всі люди різні й думають по-різному. Приймати точку зору іншої людини вкрай важко, особливо, коли йдеться про сімейні традиції, цінності й власне бачення свого подальшого життя. Звідси і непорозуміння, а відтак конфлікти, мовляв, «ми життя прожили – знаємо краще»; «ваш підхід – пережиток минулого, часи змінюються…» і так далі.
Втручання батьків у сімейне життя дітей навряд чи здатне дати корисний результат. Тут знову можливі два варіанти розвитку подій. Перший: ви остаточно розсварити чоловіка та дружину, один із яких є вашою дитиною, а далі виконуватиме роль «зализувача ран». Не своїх, ясна річ. Хоч згодом можна буде обставити все так, ніби і своїх також, бо коли страждають діти, то і їхнім батькам непереливки. Другий: ваші втручання у відносини дітей (в цьому разі обоє – ваші діти, бо називають вас мамою/батьком , (частіше таки мамою) не дасть жодних результатів, принаймні для вас – це точно, а тільки обурить їх ще дужче і вороже налаштує обох. Позитив тут один – сімейна пара збереглася і навіть знайшла точку дотику – неприязнь до вашої персони.
Слід мудро підходити навіть до дрібних побутових речей, які здатні перерости у великі конфлікти, запустивши, таким чином, спусковий механізм вже нагромаджених образ і недомовок. Варто абстрагуватися від емоційного фону, зайнятися медитацією, прийняти валеріанову ванну. А найкраще - вчасно вислизнути з дому. Немає причини? Можна вигадати: сусідці тиск виміряти; хліб, молоко закінчилися; сміття треба винести. Але при цьому мовчіть, аби не виникла спокуса ратувати на недбалу невістку чи лінивого зятя.
Зрештою, пригадайте себе у їхньому віці… Або ні, краще не пригадуйте. Часи змінюються, а погляди ваші, швидше за все, далекі до гнучкості. Тому просто не втручайтеся. Поживіть нарешті для себе. В міру можливості змінюйте навколишній пейзаж, в розумінні вилазок на природу, бодай просто посидіти в парку на лавці. Чи спілкуйтеся більше зі своїми давніми знайомими, друзями, але не скаржіться при цьому на невдячних дітей, навіть задля підтримки розмови. Знайдіть собі нове цікаве заняття, а краще пригадайте старе вже давно забуте через одвічний брак часу, у зв’язку з влаштуванням життя своїх дітей. І нехай це не звучить занадто ідеалізовано. Найкращим способом уникнення непотрібного деструктивного конфлікту є проковтнути уїдливе зауваження чи проігнорувати таке ж на свою адресу. «Мовчання - золото» і ваше принагідне кредо.
Свого часу популярною була фраза: «Не навчайте мене як жити, допоможіть краще матеріально», що зазвичай була адресована саме батькам. Справді, корислива складова у стосунках дітей з батьками часто відіграє важливу роль в їх формуванні та подальшому протіканні, але нерідко може вилитися у ще один конфлікт. Коли діти досягають відповідного віку (хто якого) й соціального статусу, батьки, певним чином відчуваючи свою другорядність у житті нащадків, можуть цілком виправдано висувати претензії на адресу своїх дітей. Відтак, звичне з дитинства «не з дієсловами» в цьому разі писатиметься разом, адже перейде у ранг прикметників: «Невдячна дитина!».
Важливо вміти вчасно відпустити свою дитину від себе. Саме відпустити, і в жодному разі не відкинути, через певні нав’язані вікові стереотипи, чи, з метою привчити дитину до дорослого життя. Бо комусь вже у двадцять років зайвими видаватимуться батьківські повчання, а комусь у сорок вони будуть необхідними порадами. Не слід лише перебільшувати, бо іноді – найкращою допомогою чи підтримкою за певних життєвих обставин може бути зберігання полюбовного нейтралітету, як з боку батьків, так і з боку дітей.
P.S. Побутує цілком виправдана й практично підтверджена думка, що безрезультатно (і навіть не варто) відвідувати практичні семінари, на яких навчають, приміром, основам правильного харчування та вмінню підтримувати гарну фізичну форму, якщо їх проводить огрядна тітка, з вираженими проблемами із здоров’ям. Чи ж, на приклад, тренінги з позбавлення від тютюнової залежності, інструктор з яких на перервах вибігає «перекурити».
Рядки з цієї статті є підкріплені особистим досвідом автора чи досвідом близьких до автора людей і можуть вважатися такими, що мають практичну перевірену основу. |