|
|
|
 |
|
Перша сторінка »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Акційний дзвіночок для Зеленського |
|
Акційний дзвіночок для Зеленського |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
Київський Майдан Незалежності після послаблення карантину знову зібрав протестувальників. У неділю тут відбулася акція протесту через політику президента Володимира Зеленського. Головна претензія до глави держави – його погляд на вирішення проблеми війни на Донбасі та курс на «московську пастку» в зовнішній політиці. І хоч акцію складно назвати масовою (за різними оцінками, мітингарів було від кількох сотень до кількох тисяч), але вона ризикує стати прологом до масштабних протестів проти влади з ширшим порядком денним вже влітку чи восени.
Організатором недільної акції став «Рух опору капітуляції», а разом із національними прапорами під час мітингу можна було помітити партійні стяги «Демократичної сокири», «Свободи» та «Національного корпусу». Свій протест вони назвали «Стоп реванш» і озвучили низку вимог до влади. Головна – припинити політику капітуляції перед Росією. Ця мегавимога має чимало складових: переслідування волонтерів і добровольців, повернення не лише до України, а й до влади одіозних чиновників часів президента-втікача Януковича, вільний обіг проросійської пропаганди на місцевому телебаченні та ставка на главу Офісу президента Андрія Єрмака в переговорному процесі з Москвою. Саме на останнього й скерували свій праведний гнів мітингарі, затаврувавши корупціонером і колаборантом, та закликали відправити очільника президентської канцелярії у відставку.
Та навряд Зеленський після недільного мітингу запанікував і взявся терміново виконувати вимоги вулиці. Так, акція, особливо під вікнами його будинку, змусила президента відчувати дискомфорт. Він як актор, воліє, аби його обожнювали навіть не 73 % виборців, а всі 100 % громадян. Проте, змінювати щось у власному політичному курсі наразі не буде. Прес-конференція президента за підсумками року перебування на посаді показала його відірваність від реальності. Нині глава держави перебуває в інформаційній бульбашці, яку «намилило» його оточення. У цьому Зеленський нічим не кращий за своїх попередників, на діяльність яких теж постійно справляло вплив «ближнє коло». І саме воно, зрештою, тягне президента вниз.
В оточенні шостого президента є вже двоє могильників рейтингу. І якщо з Єрмаком усе зрозуміло – сумнівні зв’язки з росіянами аж до ймовірного вербування, торгівля державними посадами через рідного брата та намагання здаватися, як мінімум, віце-президентом, то інший, з політичної точки зору, (та й загрози симпатіям виборців) ще небезпечніший. Ідеться про всесильного міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. У ході виборчої кампанії торік він заробив собі індульгенцію, коли залишився рівновіддаленим від основних кандидатів на посаду президента, а потім технічно зв’язав главу держави «одним ланцюгом» завдяки сумнозвісній прес-конференції з псевдорозкриттям убивства Павла Шеремета.
Роздратування президента під час відповідей на запитання щодо справи з підриву журналіста в середмісті Києва наштовхують на думку, що він вже щось зрозумів. Аваков використав його, «підвісив на гачок» і пов’язав ледь не назавжди політичне майбутнє їх обох. Періодично міністр грає м’язами для Зеленського, влаштовуючи імпровізовані спаринги між двома частинами своєї силової імперії – поліцією чи Національною гвардією та вуличними активістами. Іноді він успішно латає пробоїни владної шхуни, як в ситуації з евакуацією з Китаю до Нових Санжар. Але за всією користю очільника МВС для президента в ресурсному плані ховається загроза в медійному та електоральному полях.
Аваков справді із тимчасового міністра став для Зеленського незамінним. Та Віталій Захарченко теж колись мав такий статус у Януковича, а тепер обоє змушені переховуватися в Росії. Претензії до міністерства внутрішніх справ множаться з катастрофічною швидкістю. Україна досягла тієї позначки, де пересічний громадянин ніде не може почуватися у безпеці. А злочини у виконанні правоохоронців стають нормою, бо, вочевидь, мають санкцію згори. І навіть зґвалтування підозрюваної та застосування тортур поліцейськими щодо неї безпосередньо у відділенні Нацполіції в Кагарлику не призводять до відставки Авакова з посади міністра. Хоча така ситуація виглядає перебором навіть для країн третього світу чи бананових республік. А таких «кагарликів» у пасиві очільника МВС уже вдосталь: смертельна перестрілка різних підрозділів у Княжичах, вбивство 5-річного хлопчика в Переяславі, звірства роти «Торнадо», причетність до замаху на життя Катерини Гандзюк і намагання сфальсифікувати справу та багато-багато інших.
Недільна акція проти курсу президента Зеленського – новий дзвіночок для Банкової. Главі держави та його команді необхідно абстрагуватися, оглянутися на власний шлях за рік, що минув, і зрозуміти, де вони повернули не туди. Належні висновки зараз можуть стати для президента захистом від електоральних втрат. Натомість продовження звершення внутрішньої та зовнішньої політики в тому ж ключі рано чи пізно призведе не лише до падіння популярності Зеленського, а й до значно серйозніших викликів. Один із них – необхідність звітувати перед вулицею. Досвід його попередників у подібному двобої є показовим. Ще жоден вітчизняний президент не встояв під натиском протестів. Коли ж у твоєму ближньому колі Єрмак та Аваков, то шансів від початку небагато…
Автор - експерт Центру політичних досліджень |
|
|
|
Рік на службі у власного его |
|
Рік на службі у власного его |
| Антон ФЕДОРЦІВ, ПОСТУП |
| |
 Президент Володимир Зеленський відсвяткував першу річницю інавгурації великою пресконференцією на галявині Маріїнського палацу. Цього разу глава держави та його команда вирішили не йти на рекорди в стилі минулорічного телемарафону. Натомість в Офісі президента вирішили зіграти хитріше – незручних журналістів вирішили не обмежувати часовими рамками «конвеєра», а банально не акредитували. |
| Детальніше>> |
|
|
|