Вони -- ті бешкетники, які порушують спокій вулиць дошками на колесах. Вони -- ті, хто стоїть біля витоків розвитку скейтбордингу у Львові. Юні зухвальці, які не бояться кинути виклик догмам і правилам, прагнуть вдосконалюватися і мріють про свій куточок раю для скейтерів у місті Лева.
Їх у Львові п'ятнадцятеро. Вони кардинально різні за вподобаннями, але є щось, що викликає у всіх однакове захоплення, що окреслюється для кожного ореолом щоденної динаміки. Та розповісти про це краще за них, мабуть, не варто й пробувати.
"Скейт -- це ліпше, ніж пиво", -- сказав Макс. І йому не зможуть заперечити найзатятіші гурмани хмільного напою, бо вони не знають, що витворяє дошка під ногами свого володаря.
Верт -- вуличний стиль, скейт -- стиль життя
-- Чи є якісь неписані правила для скейтбордистів, як, скажімо, білий кодекс у сноубордистів?
Роман: Ніяких правил, жодних обмежень.
Устин: Просто катаємось у своє задоволення і намагаємось якомога більше часу приділяти вдосконаленню цього виду спорту. Скажу про себе. Спочатку я катався годину-дві на день, та з часом майже весь свій вільний час став присвячувати скейту. На жаль зараз не вдається довго тренуватися, бо не можна закидати навчання.
Роман: Коли починають вдаватися перші трюки -- це дуже захоплює, скейт починає затягувати, хочеться досягнути ще кращих результатів.
-- Побутує такий стереотип: скейтер-панк. Захоплення скейтбордингом вимагає дотримання певного стилю?
Макс: Скейтбординг -- це і є стиль життя. Можна бути бомжем або олігархом і кататися на скейті.
Устин: Брат мого товариша Льови, який зараз проживає в Нью-Йорку, розповідав, що досить часто на вулицях американських міст можна побачити солідних чоловіків з дипломатами і на скейті. Це досить звичне явище, адже люди будь-якого віку та походження можуть практикуватися у цьому виді спорту.
Роман: Скейтбординг нас усіх поєднує, бо ми дуже різні.
Макс:Скейтбордист-панк -- це круто. Це каліфорнійський стиль. Хоча головне вміти кататися. Якщо ти професіонал, то можеш навіть голим кататися, і це класно. А якщо ти нічого не вмієш, проте одягаєшся від "Adio" і "Emerika", то це не варте уваги.
Устин: Основне у скейті -- рівень катання, а не зовнішній вигляд. Є люди, які не займаються скейтбордингом, та носять його зі собою, мовляв, от я скейтер -- я крутий.
Роман: Зараз у Києві це стало популярним: просто купують дошки, скейтерський одяг, та їх не можна вважати скейтбордистами. Це звичайна мода, яка тепер починається й у нас.
Справи фінансові
Макс: Я вважаю, що у Львові цілком можливо побудувати скейтпарк.
Роман: Та спочатку в місті потрібен скейтшоп, адже наразі у нас не можна купити нормальної дошки за помірну ціну. Якщо і є якісні, то вони втричі дорожчі, ніж у Києві.
Макс: У Львові катаються тільки найбагатші.
-- Скільки коштує таке задоволення, як скейт?
Макс: На якісний скейт (комплект) потрібно близько тисячі гривень.
-- Як часто треба міняти дошку?
Роман: Це залежить від уміння кататись. Якщо добре катаєшся, то протягом року йде одна-дві.
Устин: Хоча, якщо скакати з високих сходів, то можна змінювати дошку що два тижні. Якщо ж кататись на рівній поверхні, то вистачає однієї на два роки. Маю на увазі саму деку. Тобто підвіски й колеса не беру до уваги.
-- Яку кількість фігур можете виконати?
Макс: Не знаю, бо є багато комбінацій, які не відносять до окремого трюку, та водночас вони є окремим елементом.
-- Скільки часу потрібно для вивчення якогось елементу?
Макс: На одну фігуру можна затратити день, а можна вчитися 10 років і не осилити.
Роман: Ще залежить від складності фігури, від місця виконання. Скажімо, на виконання одного й того ж елемента на рівній поверхні і, наприклад, на сходах, йде різний час.
-- Які маєте захоплення, крім скейту?
Роман: Граю на гітарі три роки.
Устин: Люблю знімати відео, але без скейта просто себе не уявляю.
Макс: Наразі скейт -- моє найбільше захоплення.
Устин: Коли досягаєш видимих успіхів, то більше втягуєшся.
-- Що потрібно для того, щоби вдавалося професійно кататись?
Устин: Час, практика, а основне -- бажання.
Макс: І гроші!
Скейт -- генератор ідей
-- Коли тренування не приносить результатів?
Устин: Якщо не кататимешся тиждень, то, ймовірно, що перший день після перерви взагалі не вдасться. Якщо ж займатися стабільно щодня, приходить прогрес. У мене буває, що днів зо два нічого не виходить, а потім за день виконую все, що вмію.
Роман: Обов'язково слід робити невеликі перерви в катанні.
Макс: Бажана перерва -- потрібна, вимушена -- це вже погано.
-- Наскільки серйозним є скейтборд для вас?
Устин: Для мене на першому місці. Це сенс мого життя.
Сашко: Для мене головне -- навчання. Але виходить так, що на скейті я проводжу більше часу, ніж за книжками.
Роман: Для мене скейтбординг -- улюблене хобі, та я поєдную багато захоплень.
Макс: Я хочу побудувати у Львові скейтпарк і поставити магазини.
Устин: Ми про це вже думаємо, як про проект для реалізації.
Макс: У Львові великою проблемою є відсутність місць для катання -- жодних парків.
-- А як щодо парку ім. Б. Хмельницького. Там досить часто можна побачити фанів скейту...
Макс: Я маю на увазі спеціалізованих.
Устин: В Європі побудовані цілі спорткомплекси для такого виду спорту.
Роман: У нас, якщо і є місця, наприклад, біля пам'ятника Шевченкові, то нас усе одно виганяють звідти.
Макс: Зараз місто може дозволити собі побудувати скейтпарк. Для Львова з такою кількістю інвестицій виділити 30-50 тисяч гривень -- реально. Та й фірми, наприклад, "Карпатбуд", можуть допомогти. Я знаю, що директор захоплюється цим спортом, бо його онук колись катався на скейті.
Роман: Це дуже перспективна річ. У Європі скейтіндустрія приносить великі прибутки.
Макс: Старше покоління цього не розуміє. Коли нас виганяють від пам'ятника з криками "Прокляті москалі понаїжджали і руйнують пам'ятки архітектури", то, очевидно, що вони сприймають нас як шкідників. Якби я сам не катався, то теж виганяв би. Необхідність спеціального місця -- очевидна.
Роман: У Львові є багато прогресивної молоді, яка налаштована екстремально і їм скейтпарк потрібен, як і нам.
Зважаючи, як важко міській раді виділити кошти навіть на дитячі майданчики та ремонт будівель, проект скейтпарку вважався би просто додатковою розкішшю. Та й досвід переконує, що будівництво скейтіндустрії завжди починають ентузіасти та спонсори. В Україні розвиток і запровадження скейтбордингу загальмований. Цей спорт проривається самотужки до загального визнання -- вривається наполегливістю молодих спеціалістів.
Випадково стала свідком такої картини: на вулиці Степана Бандери маленький хлопчик їхав на старенькому скейті, тримаючись за пасок свого собаки. Всі перехожі усміхалися. А мені здалося, що цей епізод -- це узагальнення сьогоденного розвитку скейтбордингу в Україні...
Колись один журналіст, батько підлітка-гітариста, сказав: я б хотів, щоб мій син займався чимось серйозним у сфері навчання або бізнесу замість постійного бренькання, але я поважаю те, що він працює над собою, вдосконалюється. З наполегливих виростають люди.
Коментар до теми
Віталій Загайний
директор підприємства "Спортресурс"
Проект окремого скейтпарку поки що складний для реалізації. Справа для нас є дещо новою. Насамперед, потрібно підібрати місце. Можливо, навіть, на стадіоні "Україна" згодом організуємо пункт-прокат для любителів скейту. Там безпечна місцевість: немає собак, відсутній автомобільний рух.
Ми співпрацюємо з фірмою "Команчеро", яка реалізує товари для екстремальних видів спорту і популяризує їх. Наразі ми розробили спільний проект-- роликова доріжка на території стадіону "Україна". Такий відпочинковий варіант для молоді буде доступний у вільний від матчів час. Фахівці переконані, що офіційно доріжку відкриють через тиждень.
Для людей, які захоплюються скейтом, потрібно дещо інше, і ми працюватимемо у тому напрямку. Бо цей молодіжний рух треба підтримати і розвивати. |