Хто змалечку не уявляв себе героєм казок про королевичів і королівен? Хто з дітей не малював прекрасних принцес і чудесних героїв? А чому б, подорослішавши, не влаштувати собі казку самому? Ось вона -- "Середньовічний бал". Гарна нагода зробити романтичну зачіску, вдягнути не менш романтичну сукню, пошиту власноруч за взірцем із репродукції старовинної картини, спертися на руку кавалера в справжнісіньких лицарських обладунках і хоч на мить опинитися у вигаданій атмосфері життя світського життя аристократичного двору, в атмосфері високої поезії й музики.
Подорож у добу середньовіччя -- у час, коли відбувалися бої честі, коли кавалери присвячували дамам серця сонети й заради їхніх промовистих поглядів здобували міста й цілі краї -- запропонував публіці, що минулої неділі ущерть заповнила зал львівського Палацу культури ім. Гната Хоткевича, його директор Ігор Мартиненко. Чарівна ведуча Надія Сіврес, що нагадувала добру казкову фею, та розпорядник свята Олекса Дмитрієв (він же герольд, виголошувач волі короля), інтригуючи, запросили всіх присутніх на "Середньовічний бал". Під звуки старовинних інструментів ансамблю "Львівські менестрелі" на сцену, танцюючи й граційно вклоняючись, вийшли юні леді, кавалери зі своїми дамами, король та королева з почтом, пажами, охоронцями та блазнем. Усі на диво справжні! Пара до пари, танець за танцем -- і мальовниче видовище захоплює настільки, що вже не помічаєш окремих па: перед очима міниться всіма кольорами (серед яких переважають золото й багрянець) суцільний вихор блискучих очей, коштовностей, шовків, гаптувань, оксамиту... Якось піднесено й урочисто звучить мелодія "Стелли Спленденс" -- пісні й танку пілігримів у виконанні "Львівських менестрелів"... Якось гідно й гарно репрезентує свої строї молодь із залу.
КОМЕНТАРІ
Олена ПАДОВСЬКА, доцент, кандидат мистецтвознавства
Захопливе дійство, дівчата й хлопці справді вимріяли собі середньовіччя. Доречним було використання сонету Петрарки, та, гадаю, було б добре озвучити не один, а декілька віршів, щоб поєднати всі танці й музику в єдине ціле. Учасники Клубу історичної реконструкції "Срібний вовк" на правильному шляху, вони вибрали цікаву тему, яка потребує не менш творчого насвітлення, адже костюм завжди був носієм ідей цивілізації, яка все найкраще виявляла через одяг. Хотілося, щоби "Срібний вовк" реконструював саме львівський костюм. Можливо, незабаром цей рух прославить Львів не менше, аніж такі явища, як художні скло, кераміка й текстиль Львова. Схожі імпрези вимагають і відповідних інтер'єрів. Це може бути Музей історії стародавнього Львова, Історичний музей, палац Потоцьких чи салон музею Соломії Крушельницької. Адже за такою музикою, яку вміло підібрали й віртуозно виконали "Львівські менестрелі", тужать прекрасні зали.
Лєна ДАДУКЕВИЧ, художній керівник ансамблю старовинної музики "Львівські менестрелі"
Задум цікавий. Звісно, такий проект вимагає неабияких зусиль і копіткої праці, та все, що від нас залежало, ми намагалися зробити якнайкраще. Думаю, це вдалося. Приємно, що музика, яка до вподоби нам, є запотребована у глядача. Це не попса, це не галасливо, як на дискотеці, -- це зовсім інше. Особливо приємно створити свято для львів'ян, адже львівським глядачем ми можемо лише пишатися, так як пишаємося архітектурою старого міста, його митцями. Львів'яни справжні поціновувачі всього вишуканого.
|