До Наварії треба їхати зі Львова Кульпарківською вулицею. Перед Сокільниками слід звернути направо на Пустомитівську дорогу. Коли минаємо Сокільники, за кільцевою дорогою зустрічає нас зразок галицької візантійщини 1990-х -- церква Успення Пресвятої Богородиці. Ця мурована хрестоподібна п'ятикупольна будівля є деканальною церквою Пустомитівського деканату УПЦ КП. Порівняно з нею два костели у сусідніх Наварії та Годовиці виглядають мініатюрними.
Колишнє містечко Наварія розкинулося над великим ставом Глинна-Наварія, утвореним в 1950-х греблею на річці Щирка. Колись сюди приїздили в літню спеку тисячі львів'ян. Уздовж берегів озера були впорядковані пляжі, десятки буфетів та павільйонів, і його водами навіть плавали невеликі кораблі. На озері тренувалися і змагалися веслярі та яхтсмени. Один із них, Михайло Сливинський, брав участь у чотирьох олімпіадах і навіть здобув там медаль.
І тепер приїжджає сюди влітку близько сотні машин з відпочивальниками, котрі гуляють у місцевих ресторанах, купаються самі, миють свої авта та псів у тих же озерах і засмічують околиці.
У центрі колишнього містечка стоїть невелика церква, старий млин чи корчма та кілька довоєнних вілл. Неподалік від дороги видніється бароковий костел XVII-XVIII ст. Він означений у реєстрі пам'яток як Вознесенський костел (1626, 1760). Зараз храм належить римо-католицькій громаді Успення Пресвятої Діви Марії.
Хоча богослужіння відбуваються тут рідко, сам костел зберігся у непоганому стані: побілений, з новим дахом, ось тільки не вистачає скульптур у відведених для них нішах.
Вознесенський костел зведено у Наварії ще 1626 року. Відновлення храму велося у 1740-1760 рр. під наглядом Бернарда Меретина. У художньому оформленні споруди брали участь художник С. Строїнський та скульптор А. Осінський. В інтер'єрах був живопис роботи А. Тавеліо.
У плані це тринефна базиліка з бароковим фронтоном, прикрашеним білокам'яними вазами. На південний захід від костелу стоїть мурована дзвіниця, збудована за проектом архітектора П. Полейовського. Дзвіниця і храм разом творять гарний ансамбль.
Минаючи зліва дачні садиби львівських письменників, за якихось два кілометри на північ від Наварії потрапляємо до сусідньої Годовиці з костелом Усiх Святих. Цей костел збудовано у 1751-1758 рр. за проектом того ж Бернарда Меретина. Хоча над оздобленням костелу працювали геніальний скульптор Йоган Георг Пінзель та маляр XVIII А. Ролінський, його сучасний стан близький до руїни. Міцні муровані стіни ще стоять, а відсутність даху не віщує доброго віку цьому бароковому шедевру в околицях Львова.
Щоправда, Борис Возницький урятував роботи Пінзеля, вивізши їх до музеїв Львівської галереї мистецтв. Годовицька скульптура тепер займає цілу стіну в музеї Пінзеля на Митній площі у Львові. Деякі витвори з Годовиці експонують в Олеському замку. Але, на жаль, не все вдалося зберегти.
Був у Годовиці і чудотворний образ. Акварельна копія образу Марії з немовлям із придорожньої каплиці з Моравії потрапила на початку ХІХ до родини Рачковських у Годовиці. Згодом образ так потемнів, що ледве-ледве можна було розгледіти його кольори, хотіли замінити його на новіший. Та 25 січня 1852 року Рачковський раптом помітив, що образ сам відновився, виблискує ясними кольорами. Про це відразу повідомили всім односельцям, ксьондзу та львівському архієпископу Лукашу Баранецькому. Спеціальна комісія курії виявила, що чудо не сфальсифіковане. 30 червня 1852 року чудотворний образ встановили у Годовицькому костелі в оновленому вівтарі Божої Матері. Натовпи прочан почали прямувати до Годовиці. Другого липня 1932 року львівський архієпископ Болеслав Твардовський урочисто коронував образ єпископськими коронами.
Після війни останній парох костелу в Годовиці Й. Хоміцький перевіз образ до Польщі. Розп'яття із Годовиці теж було вивезене до Польщі під час переселення поляків, тепер воно встановлене у Вроцлавському костелі оо. Капуцинів. |