На гімнастичному помості Олена Вітриченко, здавалось, випереджала час. Проте динамічні та яскраві комбінації однієї з найвиразніших гімнасток світу не знайшли визнання в арбітрів: на двох Олімпіадах Олені відвели третє (Атланта, 1996) та четверте (Сідней, 2000) місця. Навіть сьогодні тема її виступів на помості є для спортсменки болісною. Проте життя триває. Незадовго після Олімпіади-2000 Вітриченко виїхала до Іспанії, де тренує учениць, виховує власних дітей та пише книжку про своє життя у великому спорті.
-- Після сіднейської Олімпіади я ще якийсь час мешкала у Києві: відкрила школу художньої гімнастики для маленьких дітей. Потім одружилась і переїхала до Іспанії. Це було сімейне рішення: ми з чоловіком хотіли, щоб наша дитина народилась в Іспанії. А з іншого боку, Іспанію обрали саме тому, що художня гімнастика там є найпопулярнішою, якщо порівнювати з іншими європейськими країнами. Спочатку ми працювали в одному з іспанських клубів, а тепер відкриваємо власний.
-- Розкажіть, будь ласка, про особливості роботи у сфері художньої гімнастики в Іспанії.
-- Не можу сказати, що коли ми приїхали до Іспанії, відчули себе чужими в цій країні. Я доволі часто виступала в Іспанії на змаганнях та з показовими виступами. В мене ще тоді було багато друзів, знайомих спортсменів. Великих труднощів, які зазвичай бувають у людей, переїжджаючи у чужу країну, я не відчувала. Атмосфера була хорошою, до нас ставились доброзичливо, тому жити там нам було достатньо легко.
-- А що сталось зі школою гімнастики, яку Ви заснували в Україні?
-- Школа працює. Ми періодично, чотири рази на рік, приїжджаємо, контролюємо усе, складаємо нові вправи, програми, допомагаємо дівчатам -- молодим тренерам, які працюють у школі. У нашій школі займається дуже багато дітей. Ми нікому не відмовляємо і приймаємо усіх, хто забажає.
Директором цієї школи є мій батько. Це людина, яка дуже багато років разом із моєю мамою прожила в гімнастиці. Батько дуже любить цей вид спорту і є хорошим спеціалістом у художній гімнастиці.
-- Від перших кроків і до досягнення вершин Вас тренувала мама. Вона була суворим тренером?
-- Вона ставилась до мене суворіше, ніж до інших дівчат. Але все одно я надзвичайно любила тренуватись, мені подобалось, як мама проводить заняття. І до жодного іншого тренера я не погодилась би перейти.
Зараз я дещо відійшла від гімнастики і мені важко згадувати про те, що було. Не думаю, що я зможу зараз об'єктивно оцінити те, що вдалось мені зробити в гімнастиці. Пройшло ще надто мало часу. А що буде далі? Ніколи не хотіла все життя пов'язати з гімнастикою. Як складеться життя в подальшому -- не знаю, загадувати не хочу. Зараз займаюся своєю сім'єю, виховую маленького сина. Але від гімнастики як такої я не відмовилась. Ми працюємо на розвиток цього виду спорту. Проте це все виходить природно, само по собі.
-- Якою Ви бачите гімнастику майбутнього, що намагаєтесь виховати в ученицях передусім?
-- Те, що найбільше колись подобалось мені: граціозність та виразність, відчуття музики. І звичайно, складність, щоб програми відповідали сучасним вимогам. Та гімнастика, яка є сьогодні, мені подобається. А з сьогоднішніх грацій надаю перевагу Наталії Годунко. Вона дуже чисто виконує свої комбінації, рідко помиляється. На сьогодні вона -- одна з найкращих. Решта дівчат -- і Аліна Кабаєва, і Іра Чащіна, і Анна Безсонова -- вважають себе лідерами, тому виступають дещо скуто. А Наталка виконує вправи в своє задоволення.
У середу на римському "Стадіо Олімпіко" проходив поєдинок першого туру групового турніру Ліги чемпіонів сезону 2004/2005 року, у якому місцева "Рома" приймала чемпіона України київське "Динамо". Та матч було припинено після першого тайму. Шведський арбітр Андерс Фріск та представники УЄФА не дали згоди на проведення другого тайму зустрічі після того, як хтось із фанатів римського клубу, обурюючись суддівством скандинава, запальничкою розбив йому голову. Як не вмовляли гравці та тренер "Роми" Руді Феллер шведа продовжити матч, нічого у них не вийшло.
І далі розчаровує жіноча збірна України. Виступаючи у відбірному раунді чемпіонату Європи 2005 року, наші спортсменки ще не зазнали радості перемог. Так у Ризі українки знову програли збірній Латвії з рахунком 68:88. Єдиним гравцем української команди, яка зіграла нарівні, була Неллі Невзорова. Вона набрала 18 очок і здійснила дев'ять підборів. Не підвела і Марина Хабарова -- 10 очок. Третьою була Олена Крикуненко -- шість підборів і дев'ять очок.
На тенісному турнірі в Бордо Open gaz de France тільки одна з трьох українок, Олена Бондаренко, продовжить боротьбу. Уже в першому колі вибули Юліана Федак і Олена Татаркова. В трьох сетах Бондаренко перемогла француженку Каміль Рін 6:3, 1:6, 6:3. У другому колі Олена зустрінеться з німкенею Анною-Оленою Гронефельд.
Щодо парного розряду. Татаркова у парі з чешкою Прусовою програла вже в першому колі французько-італійській парі Форец / Паззано. Олена Бондаренко і Юліана Федак зі своїми напарницями росіянкою Фокіною і угоркою Цінк відповідно успішно пройшли випробування першим колом і продовжують виступи в парному розряді.
Перемогою національної збірної Канади завершився Кубок світу з хокею, в якому взяли участь вісім найсильніших збірних планети. Та звитягу родоначальники найшвидшої спортивної гри у світі, всупереч прогнозам більшості фахівців, здобули в надважкій боротьбі.
Після впевнених перемог підопічних Пета Квіна у груповому турнірі та у чвертьфінальному поєдинку проти Словаччини багато хто вважав, що європейці -- збірні Фінляндії та Чехії -- у протистоянні із зірковими складами США та Канади не мають жодних шансів. Та вже у першому півфіналі скандинави наприкінці зустрічі зуміли вирвати перемогу в американців -- 2:1.
Сенсаційною перемогою національної збірної України в загальнокомандному заліку завершився ХІІ чемпіонат світу з гирьового спорту, який приймала північна столиця Німеччини Гамбург. Українські богатирі вибороли в сумі двоборства два повних комплекти нагород і, набравши 121 очко, на один пункт випередили збірну Росії, здобувши у такий спосіб вперше в історії головний приз світового форуму.
Львівським шанувальникам спорту особливо приємно, що головним героєм змагань на гамбурзькому помості став знаний галицький богатир Володимир Андрейчук, який вперше у своїй кар'єрі виборов золоту медаль світового чемпіонату в сумі двоборства. До старту в Гамбурзі 27-річний старший лейтенант Збройних сил України тричі виступав на головних змаганнях гирьовиків планетарного масштабу. У Санкт-Петербурзі 2001 року свій дебют на чемпіонатах світу Володимир відзначив сенсаційною перемогою в ривку, а наступного сезону в Афінах став володарем повного комплекту нагород -- "золото" в ривку та "бронза" в поштовху, що принесло "срібло" у двоборстві.