|
|
|
 |
|
post-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
backfire-реквієм |
|
|
| Володимир ЄШКІЛЄВ |
| |
Дев'ятого липня ЗМІ повідомили, що біля містечка Сольци Новгородської області зазнав катастрофи стратегічний бомбардувальник віськово-повітряних сил Росії Ту-22М3. Ту-двадцать-два-ем-три. Я навіть проказав уголос цей шифр, натискаючи наголосом на кнопки і тумблери приголосних. Хотів добути звідти асоціативний смак. Відкрити призабутий файл військової історії ХХ століття. Мого бачення цієї історії. На смак шифр виявився масним і гіркуватим. Титан, бетон і полин військових аеродромів. Почувши мої фонетичні вправляння, приятелька розсміялася. Мені це здалось недоречним і ми з нею посварилися. Катастрофа все ж таки. Екіпаж не встиг врятуватися. У північних сусідів траур. "Згадала анекдот, -- виправдовувалась реготуха потім. -- Там "новий росіянин" дзвонить до готельної рецепції і каже: "Ту-ті-ту-ту-ту!". Адміністратор дає розпорядження: "Дві чашки чаю до двісті двадцять другої кімнати!" Прикольно, нє?" No commentary, панове. Дівчина з вісімдесят шостого року народження не може відчути магії цих звукосполучень: ту-двадцять-два-ем-три, еф-бі-сто-одинадцять-а, ес-ер-сімдесять-один-а. Не може і все. Крапка. Хлопці, її однолітки, також не можуть. Перевіряв. Двадцять перше століття поки що не має свого власного мілітарного ман'єризму. Минуле століття його мало.
Мілітарний ман'єризм! Він був братом ядерного жаху, сином гонки озброєнь, процесу -- як тепер остаточно стає зрозумілим -- вишукано-примхливого і монументального одночасно. Є припущення, що надмірні інвестиції в якісь дорогі та неужиткові речі самі собою породжують потужне естетичне поле. Красу, так би мовити, особливого призначення. Наскільки це припущення є правдивим -- невідомо. Проте відомо, що вже початок гонки озброєнь було означено вибухом техногенної естетики. Дорогами світу ще бігали неоковирні авта з відстовбученими фарами і пофарбованими білим колесами, коли у рік смерті Сталіна в небо злетів найвишуканіший бомбардувальник всіх часів -- В-52.
Літаки п'ятдесятих взагалі нагадують динамічні скульптури. Не полінуйтеся, знайдіть довідники, енциклопедії й подивіться на обтічні модерністські лінії реактивних англійських бомберів "Віктора" і "Вулкана" -- поезія форми! Радянський надзвуковик "Мясіщев-4" здається виліпленим у майстерні Мухіної. Порівняно з цими красенями теперішні "стелси" -- гидкі каченята аеродинаміки, функціональні покручі. Колись ту велику і звитяжну добу Гонки згадуватимуть словами казкаря Муркока: "У ті часи були океани світла, і міста у небі, і дикі бронзові птахи. Червоні звірі, що були вищі за вежі замків, грізно йшли землею". І хто потім згадає невдах, розчавлених червоними звірами? Перші щури (протощури, пращури?) були сучасниками розкішних диплодоків і велоцерапторів. Хто тепер згадує тих вутлих гризунів? А про велоцерапторів Спілберг знімає кіна.
Ту-22М3 був одним з найвідоміших шедеврів Мілітарного Ман'єризму, одним з найдикіших його "бронзових птахів". В західних каталогах військової техніки типу "Джейн" він значився під псевдонімом Backfire - "Далеке полум'я". Ім'ячко для вождя індіанців з вестерну, не інакше. Своєю появою це чудо імперської техніки завдячувало ще одному технологічному шедеврові -- двигунам Д-30Ф конструкції Соловйова. Це вони забезпечили радянським перехоплювачам Е-155 (МіГ-25) швидкість у 4000 кілометрів за годину. Американська фірма "Локхід", яка намагалася створити щось подібне, й досі не дочекалася від фірм-підрядників двигунів із аналогічними характеристиками. Рідна назва Ту-22М3 була маскувальною. Радянсько-американський договір про обмеження гонки озброєнь забороняв СРСР мати нові типи бомбардувальників середнього радіусу дії. Тому новий літак було названо так само, як і застарілий на той час Ту-22М1, якому "бекфайр" був навіть не далеким родичем. Така от конспірологія. Під чужим ім'ям цьому птахові таки добре літалося. За сорок років експлуатації двохсот п'ятдесяти машин цього типу -- дві серйозні аварії. Враховуючи цю, під Сольцами.
І ще одна історія -- про сходження нанівець всіх пафосів і ман'єризмів. У фільмі "Особливості національного полювання" "бекфайрові" дісталася роль клоуна. Йому запхали корову до бомбового відсіку і вона там всцялася. Так закінчуються епохи, панове. Не вибухом, а сечею. |
|
|
|
Треба інколи думати |
|
|
| Ілько ЛЕМКО |
| |
|
Тягнибока прорвало, не втримав хлопець емоцій, а політик, який занадто розпускає емоції -- поганий політик, за що і поплатився місцем у демократичній опозиції. Треба інколи думати не про те, чи відповідають дійсності твої заяви, а про те, чи варто їх за певних умов виголошувати. Держкомітет у справах національностей звернувся до Генпрокуратури щодо правової оцінки ксенофобських заяв голови Всеукраїнського об'єднання "Свобода" на могилі вояків УПА. |
| Детальніше>> |
|
|
|