|
|
|
 |
|
Ї-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Хто вони, російські скінгеди? |
|
|
| Алєксандр ТАРАСОВ |
| |
Вони з’явилися на початку дев’яностих років. У 1992-му в Москві було всього близько десятка скінгедів. Поводились вони тихо і переважно просто красувались у центрі міста. Це був чистий продукт підліткового мавпування: наші перші скіни старанно наслідували західних скінгедів, про яких дізналися із совєтських ЗМІ доби перестройки. Тоді було модно розповідати про англійських, німецьких, а дещо пізніше – і про чеських голомозих.
Однак на початку 94-го скінгеди неочікувано стали якщо не масовим, то численним і помітним явищем. А далі наче лавина з гір зійшла. На кінець 1999 р. в Росії нараховувалось більше двадцяти тисяч скінгедів: до чотирьох тисяч у Москві, бл. трьох тисяч в Петербурзі і від двох тисяч до тисячі з лишком – у Нижньому Новгороді, Ростові-на-Дону, Ярославлі, Пскові та Калінінґраді. І ще у двох десятках міст – менш ніж тисяча у кожному.
Переважно (відсотків на вісімдесят) скінгеди – це старшокласники, учні ПТУ чи безробітні.
Більшість з них об’єднані в маленькі банди за місцем проживання чи навчання, що не є повноцінними політичними організаціями. Однак, в Москві існують дві політизовані жорстко ієрархізовані скінгедські організації: Скинлегион і Blood & Honor – Русский филиал. У кожній – від ста до півтори сотні осіб. Приблизно стільки ж членів у петербурзькій організації Русский кулак і нижегородському угрупованні Север, дещо менше – в ярославському угрупованні White Bears [Білі ведмеді]. Існують і дрібні, але добре дисципліновані та структуровані скін-групи – скажімо, Русская цель в Москві (числом не більше двадцяти п’яти осіб). Є навіть група наці-скін-феміністок Русские девушки.
У голомозих є власна преса. Так, у 1998 р. близько сотні скінів з груп Белые бульдоги і Лефортовский фронт створили третє значне скін-об’єднання Москви – Объединенные бригады 88 і одразу ж розгорнули бурхливу активність на інформаційному фронті. Вони видають журнал Белое сопротивление і створили в Інтернеті сайт Русские бритоголовые. І це далеко не єдині скін-видання. Існують також журнали Под ноль, Отвертка, Стоп, Я – белый, Streetfighter. Наполовину скінгедським є ультраправий контркультурний журнал Сполохи. Є й инші, окрім Русских бритоголових, розраховані на скінів, ультраправі сайти в Інтернеті, включно з “російським дзеркалом” американського скінгедського сайту Stormfront.
Бурхливо развивається музична скін-культура. В музиці наші голомозі – шанувальники стилю «ой!» Найбільше музичних скін-груп в Москві: Штурм, Коловрат, Белые бульдоги, Радагаст, Вандал, Дивизион, Крэк тощо. Популярна також панк-ой!-група Террор. Вони й задають тон. Конкуренцію москвичам складають хіба що дві групи з Петербурга і Ярославля, які спершу звалися однаково – Tottenkopf (на честь дивізії СС “Мертва голова”). Відтак ярославці скоротили назву своєї команди до TNF, а невдовзі ця абревіатура уже розшифровувалась як Terror National Front – і це також вельми показова назва.
Тексти пісень скін-груп надзвичайно агресивні, зазвичай, доволі примітивні і не створюють надмірного естетичного враження. Наведу текст пісні з репертуару групи Террор (автор – Олєґ Абрамов (Ґастелло), колишній директор клубу Секстон, особа, добре знана в рок-тусовці і загалом у “контркультурних колах”):
Стало много кавказцев,
Поднял голову негр.
Но за улицы наши,
За девчат с дискотек,
Против негра и турка,
Да за русский народ
Встал не мент и не урка,
Не префект-“патриот” –
Бритоголовые идут!
Черный “бомбер”, злой ветер,
Бритый лоб, камуфляж.
Здесь не будет мечети –
Будет русский пейзаж!
Перебить без пощады
Всех кавказских чертей!
Мы за русский порядок –
Ради наших детей.
Такий текст, звичайно, підпадає під ст. 282 КК (“розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі”), але ніхто ніколи не намагався притягнути до відповідальності жодну з музичних скін-груп. До речі, порівняно з иншими, тексти Ґастелло – дуже помірковані і взагалі ледь не є “зразком високої літератури”.
В одязі наші скіни наслідують своїх західних однодумців. Особливістю російських голомозих є любов до прапора рабовласницької Конфедерації, який нашивають зазвичай на рукав чи на спину куртки-“бомбера”. Менш поширені нашивки у вигляді свастики, кельтського хреста, портрета Гітлера, числа 88 (тобто Heil Hitler!) чи літер WP (White Power). Скіни зазвичай не носять з собою ніякої зброї (щоб не “притягнули” [до кримінальної відповідальності]), але в бійках користуються ременями з обтяженою пряжкою, намотаними на руку. Останній “крик” скін-моди – прикрашати ремінь начебто декоративним ланцюгом. Насправді ланцюг робить цей імпровізований кастет небезпечнішим.
А про те, що діється в головах у наших голомозих, можна судити із записаних мною пілотних інтерв’ю. Особливо підкреслюю, що моїми співрозмовниками були московські скінгеди, тобто, логічно припустити, найрозвинутіші, найписьменніші та “найцивілізованіші”.
Тема інтерв’ю, взятого у другої групи скінів, – персональні політичні уподобання:
Я: А хто з політиків вам подобається?
– А ніхто. Козли вони всі.
Я: А все-таки... Ну от, скажімо, Зюґанов.
– Він же комуніст! Комуністів тих усіх перерізати треба...
– Точно. Вони з чорними заодно, з неграми усякими. Вони ці... як їх... блін... ну тіпа транссексуали...
– Інтернаціоналісти... (Загальне пожвавлення.)
– О! Чума! Кузьма слово знає! (Двоє захоплено регочуть і поплескують третього по спині.) Професор!
Я: Добре. А Лєбєдь?
– Лєбєдь – нормальний мужик, десантник...
– Упав – відтиснувся...
– Нє, Лєбєдь – козел! Він з чеченами замирився!
– Чьо ти гониш! Лєбєдь з чеченами воював!
– Я тобі кажу: Лєбєдь з чеченами замирився!
– А за базар відповіш?
– Відповім!
Я (втручаючись): Гаразд-гаразд, чекайте! А от Ґайдар?
– Ср..ка жирна!
– Писок нажер на народному горі – того й диви, трісне!
– Та він же єврей!
Я: Чекайте, Ґайдар-то чому єврей?
– А хто ж іще?
Я: Він же онук письменника Ґайдара, а той був росіянин.
– Не знаю я такого письменника.
– А я знаю. Комісаром був у громадянську війну. Крутий такий був. Безпрєдєльщик червонопірий. Нашим на спинах зірки вирізав, язик виривав, очі видавлював, під нігті голки заганяв... Тіпа садист такий. Нам Криса розповідала...
Я: Хто?
– Ну, хімічка в школі.
Я: Гаразд, з Ґайдаром ясно. А Чубайс?
– О! (Дружній регіт.) Рудий! Цей, як його, ваучер!
Я (запідозривши щось не те): А що таке “ваучер”?
– Як чьо? Тампакс, чьо ж ще!
– З крильцями!
– Сам ти з крильцями! Це папірець такий був, з портретом Єльцина!
– Кінчай грузити! Де ти бачив хоч один папірець з портретом Єльцина! Скажи ще – Клінтона!
– Долар! (Бурхливі веселощі.)
Я: А Єльцин?
– Та ну його! Старпер! Ледь ходить! Теж мені президент!
– Чеченам війну програв!
– Церкву підірвав, де комуняки з жидами царську родину розстріляли!
Я: А Лімонов?
– Письме-е-енник! (С непередаваним презирством.)
– Він взагалі педик. Він в Америці там неграм на чорний ґвинт сідав! Сам про це писав. Я знаю. В книжці “Моє статеве життя в мистецтві”.
Я: А Лужков?
– Лужок – нічого. Він “чорних” в Москві притис так – не пискнуть. Правильний мужик.
– Ні фіґа не правильний. Чьо він на хохлів через Севастополь наїжджає?
– Правильно наїжджає! Севастополь – наш!
– Еге. Наш. Він хоче, щоб ми з Україною через цей Севастополь воювали. А Америка б раділа, що ми тут один одного прасуємо...
Я: А Баркашов?
– Баркашов – це чума. Він каратист. Його всі бояться.
– В нього стріляли... Крутий...
– Еге. В тюрягу саджали...
– Він ваще за расєйський народ...
Я: А ви би вступили в РНЄ?
– Нє-а. Я що – хворий? Строєм ходити треба. Фіґню всіляку вчити, як в школі...
– Ти чьо? Вони там зі зброї вчаться стріляти...
– Та чьо ти гониш? З якої зброї? Дадуть тобі тисячу листівок – і ходи роздавай. Поки не роздаш – не повернешся. От і вся зброя...
– А я б вступив... Якщо “шмайсер” дадуть. Прикинь: стусувались ці комуняки з жидами на мітинг – там, анпіли всілякі, терпіли... А я їх, жидів, з “шмайсера”, з “шмайсера”...
Я: А з зарубіжних політичних діячів вам хто подобається?
– Це яких, котрі зараз?
Я: Ні, чому ж. З історичних діячів також.
– Алєксандр Македонський. Він півсвіту завоював.
– Сталін.
Я: А чому?
– Ну, крутий був мужик. Він всіх своїх ворогів передушив. Комуняк, там всіляких бухаріних в 37-му перестріляв. І жидів у табори вислав. І одразу все як треба стало.
– Ну, ти сказав. Сталін би і нас у табори послав!
– Сталін сам комунякою був! Він всіх російських селян у колгоспи загнав!
– І правильно загнав. От зараз колгоспів нема – і вони не працюють ні хріна. Вся жрачка закордонна...
Я (перебиваючи): Все, все, я зрозумів. А ще хто-небудь, крім Сталіна...
– Гітлер. Чумовий був мужик.
Я: Але він же на нас напав...
– Ну й козел був, що напав! Треба було, навпаки, дружити! У нас же з ним договір був, щоб створити єдиний райх білих людей... |
|
|
|
|
НЕОФАШИЗМ |
|
|
| Рафал ПАНКОВСКІ. © Instytut Studiow Politycznych |
| |
Скінгеди (бритоголові) вже давно присутні на вулицях великих українських міст, проте досі дивують пересічного обивателя, необізнаного з особливостями молодіжних субкультур. Адже голомозі, з одного боку, є породженням пролетарських районів та неосвічености, проте, з иншого, вони репрезентують певну концепцію, що не може бути зведеною лише до відтворення ідей класичного нацизму. Вона ніби й не відзначається якоюсь особливою інтелектуалістичною вивершеністю, гуманізмом та екологізмом, проте прибічників у неї чомусь виявляється набагато більше, ніж в добре запіарених «зелених» чи «озимих». Варто пам’ятати, що не всякий «бритоголовий» є скінгедом, надто часто трапляється плутанина і підміна понять, адже «мукачівських братків» поєднує з представниками «ой-руху» хіба що зачіска.
Ми пропонуємо огляд проведений не в Україні, проте ці рухи, маючи свої національні відмінності, лишаються «інтернаціональними» як в естетиці, так і в ідеології. |
| Детальніше>> |
|
|
|