|
|
|
 |
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Хто має вуха, нехай слухає... |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
У п'ятницю вперше маленьке товариство курбасівців оприлюднило свою нову роботу, над якою вони працюють уже від початку літа. Хоча слово "працюють" тут, певно, недоречне, бо йдеться про "Одкровення від Йоана". Саме ці тексти останнім часом намагаються осмислити Олена Крилова, Ірина Кучинська, Мирослава Рачинська та Євген Худзик. А місцем оприлюднення цих роздумів на цей раз став Музей книги, що наче заховався за Палацом Потоцьких, скупаний в сонячних променях. Я йшла туди на звуки пісні, що линули з маленької зали, де експонуються гравюри Альбрехта Дюрера.
Метою цієї акції було показати матеріал людям і почути думки і зауваження щодо нього, а для музейників це було гарною нагодою оживити експозицію. Ілюстрації Дюрера до "Євангелія" змістово доповнювали все дійство. Ініціаторка цих читань Олена Крилова розповіла, що у майбутній виставі хотілося би бачити слайди цих гравюр, а працівники музею наполягали на дійствах в межах саме цієї експозиції. Як би там не було, але хоча би приблизної дати прем'єри ніхто не оголосив, адже з таким матеріалом треба працювати довго. Та й виникає запитання: чи доречним місцем для цих текстів є театр? Їх треба читати якось дуже інтимно, наче пошепки. А передавати іншим осмислене можна лишень за великої впевненості в тому, що тобі вдалося відшукати потаємний зміст. Це не може бути, знову ж таки, проповіддю, адже для цього існує церква.
У цей день пізнавали Дюрера під акомпанемент курбасівців чи навпаки багато молодих і обране місце виглядало доречним. Там творилась певна своя атмосфера, наче й справді витала Божа благодать, обдаровуючи всіх великим даром пізнання. Отже праця триває, а пізнання нескінченне... Навіть, якщо його шлях пролягає крізь гуцульську пісню, даючи підстави прослідковувати там дотичність до певної ідеологеми. |
|
|
|
|
Гітарний акорд із двох концертів |
|
|
| Дарка ІНДІ |
| |
У програмі цьогорічного фестивалю "Контрасти", можливо, несамохіть, але виснувався один помітний акцент. Чи не вперше до, як завжди препишного, букету звучання струнних і смичкових вплівся характерний аромат гітарної музики. Хоча не можна сказати, що цей інструмент хоч якимось чином чи натяком був дискримінований мистецькою радою Львівського міжнародного фестивалю сучасної музики, бо ж достатньо згадати усю історію цього "відкритого експерименту". Але те, що цього року гітарні концерти не загубилися у загальній афіші з 19 концертів, а таки зібрали добірну публіку з відданих прихильників, свідчить про те, що тут не обійшлося однією випадковістю.
Львів, у якому начебто не бракує "Джазу без..." і джазу з..., настільки стужився за висококласною і до того ж академічною (!) гітарною музикою, нарешті отримав завдяки "Контрастам" кайфову сатисфакцію у вигляді двох концертів суто гітарної музики. Один із них (за участю гітарного дуету Мар'ян Пере -- Антон Кудрявцев зі Швейцарії) був підтриманий культурологічною фундацією "Про Гельвеція", а інший -- сольний виступ шведського гітариста Магнуса Андерссона -- відбувся за підтримки Шведського інституту і посольства Швеції в Україні. |
| Детальніше>> |
|
|
|
АРТ-ГАЛЕРЕЯ |
|
|
| Юрій БОЙКО, директор галереї "Ґердан" |
| |
Сьогодні, коли галицькі політики, політикани й політиканчики нарешті усвідомили ілюзорність і утопічність своїх марень про українізацію Києва, їх місце успішно посіли львівські артисти. Останнім часом їх активна присутність у культурному просторі Києва починає набирати обрисів правдивої експансії.
Щойно у Києві в Національному музеї завершилася демонстрація виставки маестро Романа Сельського (1903-1990), котрого безапеляційно можна назвати найвагомішою постаттю в мистецькому житті Галичини ІІ половини XX століття. За твердженням організаторів, виставку, що була більшою за обсягом і цікавішою проти львівської, напрочуд добре сприйняли кияни. Хоча важко у це повірити, адже творчість Романа Сельського наскрізь пронизана європейським духом, у той час, як Київ у всіх своїх орієнтирах ( у тому числі й культурному) завжди був спрямований на схід. |
| Детальніше>> |
|
|
|