BRAMA
  UKRAINEWSTAND
Home - NEWS - Weather - Biz - Sports - Press - Calendar - Classifieds

  УКРАІНОВИНИ
Home - НОВИНИ - Погода - Ділове - Спорт - Прес - Календар - Оголошення




Поступ головна сторінка, Postup HOMEPAGE

| АРХІВ | INDEX 6 ВЕРЕСНЯ 2002 року |

Russo turisto?

Або Nie rozumiem pana!

ТРАФУНКИ

Юрко БАНЗАЙ

Львів, яким би він не був, залишається Львовом. Надцятистолітня спадщина – глибоко історична, архітектурна і мультикультурна – приваблювала і, будемо сподіватися, приваблюватиме заїжджий люд до міста, як діжка меду приваблює бджіл.

І нібито нічого злого в цьому немає. Навпаки, люди, котрі приїжджають у місто з далеких країн, лишають тут свої гроші. Ми, звичайно ж, не зобов’язані тих людей любити, але не любити їхні гаманці – така ж бздура, як не любити себе. І досконало було б, якби ті люди були завше порядними – але так добре в цьому житті не буває.

Чому я так кажу? А ви запитайте про туристів працівників будь-якої кнайпи, розташованої в історичному центрі міста. Особисто я нічого проти пілігримів не маю. Поважаю поляків, котрі під враженнями бабусиних оповідок приїжджають подивитися на старе місто, а також німців, американців та інших панів і панянок, котрих об’єднує щире бажання оглянути красу старого Львова.

Якось одного вечора я з Лесею сидів в одній із затишних львівських кав’ярень, тихенько посьорбуючи проти ночі міцнющу кавуську і слухав оповідки бармена зі стажем – досить-таки емоційної тітки, яка так недобре відгукувалася про побратимів-поляків, що навіть я, людина, яка не вважає себе полоністом, уже почав дратуватися. Як відомо, не останнім джерелом заробку офіціантів є чайові. На професійному жаргоні – “чай”. То ж я і спитав, чому ж вона так не любить поляків, які, мабуть, чайові залишають більшенькі, ніж простий студентський люд. І тут же почув у відповідь дві історії про поляків, чайові і гальби від львівського пива. Їх я перекажу і вам, мої найдорожчі.

Не секрет, що сезон розквіту львівського туризму припадає на весну-літо. Узимку до Львова чомусь їздити не люблять, хоча й у цю пору року місто є не менш прекрасним, ніж, скажімо, влітку. Так от. Минулого літа відвідувачів кнайпи (з відомих причин не називатиму її) польської національності було купа. Просто сунули та й годі. Чимало з них справно сплачували рахунки і не цупили столового приладдя. Але одного прекрасного дня прийшло панство попоїсти. Замовили те й се, але коли настав час розраховуватися, підійшли до бару, кинули на стійку гроші і чимдуж звідти.

Коли ті гроші перерахували, там не те що “чаю”, але й усієї суми не виявилося. Ну, посумував персонал над тими грішми – та й змирився. Але коли цей випадок повторився вдруге, а потім і втретє, власники насторожилися. Бо ж рятуватися від таких клієнтів нема як! Візуально ж “поганий” клієнт від “доброго” не відрізняється! Та й наперед гроші просити не випадає. Але вирішення проблеми прийшло саме собою: коли приходили поляки, їм перекривали всі шляхи до втечі. У більшості випадків, звичайно ж, намарне, але кількасот гривень таки врятували. Прикро, що західні сусіди заслужили такої поганої репутації, але ніц із тим не вдієш.

А от другий випадок стався нещодавно. Прийшли туристи і цілком прийнятною українською попросили пива. Їм чемно те пиво подали у фірмових гальбах Львівської пивоварні. А коли офіціантка навідалася міняти попільничку, виявилося, що замість 5 гальб на столі залишилися 4. Звичайно, якби такого посуду кав’ярня мала досить, цим би ніхто надто не переймався, але всього гальб люди мали 7 штук і, як то кажуть, за кожну відповідали головою.

Після другої зміни попільничок гальб знову на одну поменшало – це вже було критичною межею. Двері зачинили на ключ і терпляче чекали, коли ж ці відвідувачі попросять рахунок. Замість просити рахунок старший із групи підійшов до стійки. Поки бармен рахувала суму, кинув на тацю гроші та й кинувся геть. Прикро, що причалапав тільки до зачинених дверей.

На чемне прохання віддати інвентар усі хором заявили, що української, російської, англійської та німецької ні бельмеса не знають і не розуміють, чому їм не дозволяють піти. Після того, як приїхали наші відважні міліціянти, з’ясувалося, що українською відвідувачі володіють непогано, а гальби якимось дивом попадали до одного наплечника.

Звичайно ж, якихось засобів упливу на іноземних туристів немає, тому правоохоронці змогли лише пострашити злодюжок-неборак. Але й цього було досить. І з того часу на гальби вже ніхто не зазіхає, а офіціанти й бармен живуть собі тихо й мирно, наливаючи відвідувачам пиво і готуючи чорнющу каву.

POSTUP - ПОСТУП
№132 (988),
6 ВЕРЕСНЯ 2002 року

ПЕРША СТОРІНКА
·Цитата Поступу
·Політичний реквієм опозиції
·Східноєвропейський Давос
·ВСЕРЕДИНІ

ВЕКТОРИ ПОСТУПУ
·США за Україну без Кучми
·Сесія заяв і звернень
·Україна – антигуманна

ПОСТУП У ЛЬВОВІ
·Пам’ятник Чорноволу на лінії оборони
·Соло Ющенка дисонує з маршем опозиційного тріо
·Постстресовий синдром у Львові
·Газ подаватиме “Львівкомуненерго”
·Україністів очолив американець
·Львівські депутати завжди вірні
·ХРОНІКА

ПОСТУП З КРАЮ
·Влада себе розколе?
·Інформаційний фільтр для преси
·Чергова промоція “Кольчуги”
·Реформа в Мін’юсті
·Програми ЄБРР для України
·Економічна дружба
·КРАЄВИД

ПОСТУП У СВІТ
·Дим і чад над Східною Європою
·Найзаможнiше місто пiд прицiлом
·Провал антиіракської коаліції
·НОВИНИ З ФІНЛЯНДІЇ
·СВІТООГЛЯД

ТЕНДЕНЦІЇ ПОСТУПУ
·Під прикриттям антитерору

АРТ-ПОСТУП
·Невтрачена традиція справжнього
·Балади “Замкової тіні”

ПОСТ-FACTUM
·Russo turisto?
·КАЛЕНДАР

 






 


Український центр Інтернет-реклами "ECHO"

Wertep top 100